Читать «Томек у країні кенгуру» онлайн - страница 66

— Доведеться якось по-дружньому пояснити їм це, щоб перебороти їх недовіру; а тепер спи, вже дуже пізно.

— Добре, таточку, постараюся заснути. Добраніч!

Томек відвернувся до стіни.

Вільмовський незабаром заснув, так і не прийнявши остаточного вирішення. Це був дуже неспокійний сон. Йому приснилась африканська експедиція, під час якої він також мав багато неприємностей із тубільцями. В його підсвідомості почали з’являтися тривожні картини. Він чув уві сні попереджувальні звуки тамтамів і бачив обличчя озброєних дикунів, які щохвилини виглядали з гущі джунглів. Раптом Смуга, який крокував поруч нього, швидко звів карабін до плеча. «Не стріляй!» — крикнув Вільмовський, але Смуга не чув оклику й натискав курок раз за разом. Тубільці погрожували списами. Тільки тепер Вільмовський помітив, що це не Смуга, а Томек стріляв у тубільців, які ховалися за деревами.

Вільмовський прокинувся раптово від сильного хвилювання, що його викликав сон. Заспокоївся: у кімнаті було вже зовсім ясно. Він зрозумів, що це був тільки сон. І раптом він почув сухий тріск рушничних пострілів.

«Один, два, три» — тихо рахував він, намагаючись збагнути, що означає ця стрілянина. Його почала огортати дедалі більша тривога. Він машинальної глянув на ліжко Томека. Воно було порожнє. Не побачив він також револьвера й штуцера, які поклав син біля ліжка перед сном. Вдалині знову пролунали рушничні постріли. Чоло Вільмовського зросив холодний піт. Він зірвався з ліжка, вихопив з-під подушки револьвер і вигукнув:

— Тривога!

Мисливці позіскакували з ліжок, хапаючи зброю. Вільмовський з жахом закричав:

— Томек вийшов із будинку! Я чую постріли з його штуцера!

Мисливці вибігли з кімнати, хто в чому був, але зі зброєю в руках і кинулися в тому напрямку, звідки долинали постріли.

Як тільки минули будиночок, у якому жив Ват Сунг, до них вийшов одягнений Кларк.

— Стійте, стонадцять чортів! — крикнув він владно й, ухопивши Вільмовського за руку, зупинив на місці.

— Томек вийшов із будинку! — вигукнув захекано Вільмовський. — Це він стріляє!

— Я знаю про це, — відповів Кларк, — але заспокойтесь, будь ласка, ми з Ват Сунгом спостерігаємо за ним у бінокль. Йому нічого не загрожує.

Вільмовський поступово опанував себе й витер рукою піт із чола.

— Ми про нього вчора забули, — важко зітхнув він, кидаючи погляд у бік Смуги. — Доведеться його покарати за сваволю.

— Можливо, покари заслуговує хтось інший… це ще, як подивитися, — пробурмотів Кларк. — Заходьте до будинку. Побачите щось цікаве.

Вони ввійшли до маленької кімнатки. Ват Сунг, стоячи біля вікна, дивився в бінокль. Поряд із ним біля стіни стояв карабін.

— Ну як? — коротко запитав Кларк.

— Усе без змін, — пролунала відповідь.

Кларк подав Вільмовському бінокль і сказав:

— Погляньте-но самі, що робить ваш син.

Вільмовський подивився в бінокль і завмер від несподіванки. Він побачив Томека, який вихвалявся влучністю стрільби перед групкою тубільних підлітків.

— З глузду з’їхав хлопець! — гнівно пробурчав Вільмовський.

— А що він там робить? — поцікавився Смуга.

— Влаштував змагання зі стрільби для молодих тубільців, — пояснив Кларк. — А перед тим з'їв сніданок у товаристві нових знайомих.