Читать «Томек у країні кенгуру» онлайн - страница 68

Лише тепер мисливці почали оглядати один одного. Вони зрозуміли комізм цієї сцени. Першим розсміявся боцман Новицький, за ним — Бентлі та Смуга, і зрештою їх усіх охопила бурхлива веселість.

Один Вільмовський не піддався загальному настрою. Він був незадоволений вчинком сина, його легковажним виходом із ферми. Тому він попросив усіх заспокоїтись, а тоді звернувся до хлопця:

— Що ти з нами виробляєш, хай йому біс?! Негайно поясни!

Томек здивовано глянув на батька, відтак ображеним тоном заявив:

— Що я виробляю? Нічого! Якщо ви хотіли налякати мене, перевдягаючись у шати аборигенів, то це вам не вдалося! Далебі, це дуже приємні люди. Крім того, ви забули пофарбувати себе в чорний колір! — з тріумфом закінчив Томек.

Вільмовський безпорадно глянув на решту товаришів, які ледве стримували сміх. Він знову прибрав суворий вираз обличчя й гострим тоном сказав:

— Чому ти вийшов за огорожу ферми, не спитавши дозволу в пана Смуги? Сподіваюсь, ти виразно чув видане вчора розпорядження з цього приводу?

Лише тепер Томек зрозумів, у чому справа. Він відразу став серйозним і відповів:

— Розпорядження я чув, але…

— Але ти вважав, що воно тебе не стосується? — перервав його Вільмовський.

— Ні, я так не вважав!

— Тоді поясни нам свою поведінку, — з гнівом сказав батько.

— Мені треба було вийти на хвилину, — невпевнено почав Томек. — Я вдягнувся й вийшов. Повертаючись до будинку, я помітив поблизу ферми кількох хлопчаків. Це були тубільці. Вони з цікавістю розглядали мене. Саме тоді мені спало на думку поговорити з ними й пояснити їм причину нашого приїзду сюди. Я негайно повернувся до будинку, щоб попросити в пана Смуга на це дозволу, але всі ще міцно спали. Я взяв зі собою трохи сухарів і консервів. Не забув я й про обережність: відправляючись до австралійців, прихопив також штуцер. Я не прагнув відходити далеко від будинку. Тому сів на землю й відкрив бляшанку консервів. Почав їсти. Тоді австралійці повільно, з острахом підійшли до мене й оточили з усіх боків. Я запросив їх поснідати зі мною. Деякі з них знали чимало англійських слів, і незабаром між нами зав’язалась невимушена бесіда.

— Про що ж ви говорили? — спитав Бентлі, коли Томек замовк, щоб перевести подих.

— Я їх спочатку запитав, чи бачили вони слона? — відповів Томек. — Бо я справді не знав, про що говорити, аби не образити їх чим-небудь. Виявилося, що вони нічого не знали про існування слонів. Я показав їм свою фотографію на слоні; вони дуже здивувалися. Оскільки мені здалося, що це їх цікавить, я показав їм також знімок вбитого тигра. Вони запитали мене, де можна побачити таких дивних звірів. Я відповів, що ми привезли слона в зоологічний парк Мельбурна. Потім розповів їм, чому змушений був застрелити тигра. Це їм дуже сподобалося. Вони запитали мене, чому одних тварин ми хочемо спіймати й забрати, а інших — привозимо.

Тоді я відповів їм, що європейці люблять оглядати різних тварин у спеціальних парках і навіть готові платити за це гроші. Вони були неабияк здивовані. Сказали, що допитливі люди можуть приїхати сюди до Австралії й безкоштовно милуватися кенгуру. Я пояснив їм, що багато європейців не в змозі приїхати до Австралії, подібно до того, як більшість австралійців не може поїхати до Європи. Тому ми привезли до Мельбурна слона, якого кожен може побачити, а тут маємо намір упіймати кілька живих кенгуру та ему, яких опісля показуватимемо в зоологічному парку.