Читать «Томек у країні кенгуру» онлайн - страница 57

— Ого! Я бачу, твій Висьневський був сміливою людиною, — засміявся Бентлі. — А Кожелинський, книжку якого ти також читав, теж пережив подібні пригоди в Австралії?

— Кожелинський шукав золото й хоч знайшов його небагато, пережив тут чимало! Він навіть бачив білих людей, яких повбивали тубільці. Тому я гадав, що й ми під час нашої експедиції зустрінемо на своєму шляху різні небезпеки. А тим часом…

Томек замовк на півслові, глянув у вікно й промовисто стенув плечима, показуючи на оброблені поля. Бентлі, розвеселившись, весело реготав.

По хвилині він споважнів і промовив:

— Не журися, Томеку! Запевняю тебе, що під час полювання тебе жде більше вражень, ніж ти гадаєш. Правда, завдяки сміливим і невтомним дослідникам ми тепер добре знаємо про Австралію. Але вся справа в тому, що вона заселена лише на вузенькій прибережній смузі. Незабаром ти побачиш іншу, справжню, незайману Австралію.

— Я хотів би, щоб так і було, як ви кажете. А то мені здалося, що тут уже немає диких місцевостей.

— Це лише так здається, мій друже, тому що ми ідемо зручним потягом і не відчуваємо незручносте# дороги. А проте ще не так давно першовідкривачі цих земель змушені були, ризикуючи життям, долати неймовірні перешкоди та труднощі, які не раз перевищували людські можливості. Багатьом із них довелося заплатити життям за свою відвагу.

— Може, ви знали когось із таких мандрівників? — зацікавився Томек.

— Часи великих відкриттів минули ще до мого народження. Тому я не міг особисто знати кого-небудь із видатних австралійських мандрівників, а ось мій дід брав участь в експедиції одного з дуже заслужених першовідкривачів Австралії.

— Він досліджував територію, якою ми зараз проїжджаємо?

— Ні, мій друже! Ми зараз перебуваємо на пограниччі Центральної Австралії. А мандрівник, про якого я говорю, разом із моїм дідом досліджував Новий Південний Уельс і провінцію Вікторія, що знаходяться на південному сході материка. Щодо Центральної Австралії, то її досліджували головним чином експедиції Стьорта й Стюарта. Повір, що їхні експедиції були сповнені небезпек, які рідко зустрічаються на інших континентах.

— Ви, мабуть, добре знайомі з історією відкриттів, які вони здійснили? Я страшенно люблю розповіді про такі подорожі!

Бентлі кивнув головою, вийняв із кишені люльку, набив її тютюном, запалив, повільно роздмухав і повів далі.

— Експедиції Стьорта й Стюарта відбувалися в першій половині й на початку другої половини дев’ятнадцятого сторіччя. Стьорт прагнув перевірити розповіді кількох своїх попередників, які стверджували, що в глибині материка є море. Він організував декілька експедицій, але жодній із них не вдалося досягти центру Австралії через страшенну спеку. Під час першої експедиції сонце цілком випалило траву в степу, а вода в річках повисихала. Величезні території обернулися на випалену пустелю. Страуси ему марно бігали, витягнувши шиї, вздовж і впоперек пустелі в пошуках води. Навіть дикі собаки динго, витривалі до всіляких знегод, і ті схудли через нестачу поживи та води. Стьорт був змушений повернутися ні з чим, оскільки побоювався загибелі людей від спеки та спраги.