Читать «Томек у країні кенгуру» онлайн - страница 52

— Дуже добре, — сказав Смуга. — Можливість поступового довантаження тварин на корабель значно полегшить нам виконання завдання.

— Саме про це і йдеться, — продовжував Бен- тлі. — З Порт-Огаста ми залізницею поїдемо до містечка Вілканнії, що на річці Дарлінг. Звідти возами вирушимо в північно-західному напрямку на тваринницьку ферму Джона Кларка, колишнього робітника трансконтинентального телеграфу. Поблизу його ферми будемо полювати на рудих і блакитних кенгуру, на ему й динго. Цю частину експедиції ми повинні закінчити якнайшвидше. Цьогорічна зима досить суха, тому з настанням літа тварини порозбігаються в пошуках води. З ферми Кларка ми попрямуємо на південний схід, де в лісах живуть сірі кенгуру. На західних схилах Австралійських Альп зустрінемо вомбатів, кузу, ведмедів коала, гігантських зимородків, або кукабері, а в Гіпсланді — лірохвостів і чорних лебедів. Закінчити лови, на мою думку, найкраще біля підніжжя Австралійських Альп. У нашому зоологічному парку така велика кількість птахів, що ми охоче обміняємо їх на інших.

— Ви попередили Кларка про наше прибуття? — запитав Вільмовський.

— Звичайно. І навіть обговорив з ним усі подробиці експедиції. Крім того, десять днів тому я послав до нього відомого тубільного слідопита Тоні. Він уже, мабуть, добре ознайомився з місцем полювання.

— Чи знайдемо там потрібну кількість людей для допомоги під час ловів тварин? — розпитував далі Вільмовський.

— Неподалік від ферми Кларка постійно кочують численні племена аборигенів. Я доручив Тоні домовитися з ними, щоб вони взяли участь у полюванні.

Почувши це, Томек звернувся до Бентлі:

— Скажіть, будь ласка, що будемо робити, якщо аборигени відмовляться нам допомагати?

— Я не хочу й думати про щось подібне. Без допомоги тубільців наша експедиція закінчилася б безрезультатно.

— Якщо я правильно вас зрозумів, то це означає, що без допомоги тубільців ми не можемо ловити тварин? Невже вони справді такі досконалі мисливці? — з недовірою запитав Томек.

— Ти зачепив відразу два питання, — приязно відповів Бентлі. — По-перше, як я вже казав, ловити диких тварин найкраще за допомогою великої кількості добре організованих нагоничів. У цьому випадку полювання відбувається значно швидше, воно не таке стомливе для мисливців і не так сильно відбивається на стані спійманих тварин, для яких раптова зміна умов життя часто рівнозначна їх смерті. В Австралії важко знайти робітників. Тут мало білих людей, і тому робітникам доводиться дорого платити. Тим-то, якщо в глибині материка ми не зможемо залучити до полювання тубільців, наша експедиція буде приречена на невдачу. По-друге, ти спитав, чи корінні австралійці досконалі мисливці. Можу тебе запевнити, що так. Важкі життєві умови виробили в них уміння знаходити й розшифровувати сліди тварин. Крім того, вони мають великий досвід полювання з нагоничами. Тубільці — чудові знавці місцевої флори й фауни. Якщо вони не зможуть вистежити тварину, на яку ти полюєш, то краще тобі відмовитися від ловів взагалі. Мабуть, тепер ти зрозумієш, чому я надаю такого великого значення участі тубільців у полюванні?