Читать «Томек у країні кенгуру» онлайн - страница 53

— Так, звичайно. Я сподіваюся, що нам удасться домовитися з тубільцями про допомогу. Пан Смуга вже казав мені, що ми готові дати їм за це велику винагороду, — гарячково запевнив його Томек.

Бентлі кивнув хлопцеві й звернувся до Вільмовського:

— Скількох ваших людей ви маєте намір включити в цю експедицію?

— Передусім з нами піде пан Смуга. Як завжди, він піклуватиметься про нашу безпеку. Капітан Мак-Дугал погодився відправити з нами чотирьох матросів з «Алігатора». Під час плавби вздовж берегів Австралії вони не будуть йому потрібні. Серед них є боцман Новицький. Крім того, у нас є п’ять чоловік, робітників фірми Гаґенбека, які пройшли спеціальне навчання з догляду за дикими тваринами. Оце й усі.

— Ви забули ще одного учасника експедиції. Адже з нами їде молодий погромник, мисливець на тигрів, — додав Бентлі.

— Томек і я становимо одну особу, про яку я взагалі не згадував.

— Я вважаю, що в нас цілком достатньо людей, хоч нам доведеться добряче попрацювати, — вів далі Бентлі. — Слід мати на увазі, що з кожною партією тварин, яких ми відсилатимемо на корабель, піде хтось, обізнаний із доглядом за тваринами.

— Так, це, на жаль, необхідне: інакше капітан Мак-Дугал мав би забагато клопоту. Адже ми повинні постачати спійманим тваринам належний корм.

— Перша партія спійманих тварин недовго перебуватиме на кораблі, — пояснив Бентлі. — Я доручив збудувати поблизу Порт-Огаста тимчасові загороди. Звідти ми заберемо тварин перед самим відплиттям корабля.

— Дуже добре. Коли можемо вирушити в глиб материка?

— Що раніше, то краще. Як я вже казав, існує небезпека, що літо буде жарке й засушливе. Якщо річки пересохнуть, полювання буде важке. В Австралії не так уже й багато води.

Томек уважно прислухався до розмови. Він дивився на карту, на якій Бентлі позначав географічні точки, що згадувались під час розмови. Він відзначив про себе, що тваринницька ферма Кларка знаходиться на схід від великих озер.

— А ми не могли б ловити тварин поблизу озер, які видно на карті? — несміливо запитав він. — Напевне, там було б достатньо води.

— Так, якщо дивитися на карту, то це здається справедливим, — поблажливо відповів Бентлі, — але справа в тому, що на берегах цих озер багато славних мандрівників і першовідкривачів гинули від спраги. Озера, які виглядають на карті дуже заманливо: Торренса, Ейр, Герднер, Амедеус та інші, в дійсності ніщо інше, як солоні болота, в значній мірі порослі очеретом. Узимку вони непридатні для плавання на човнах, а влітку цілком пересихають і перетворюються в низовини, заповнені солонкуватим мулом. Те саме можна сказати про багато річок, які видно на карті, але яких не можна знайти не лише під час тривалої посухи, а й навіть звичайним жарким літом. Ідеш, бувало, босий руслом такої річки й не відчуваєш навіть сліду вологи.