Читать «Томек у країні кенгуру» онлайн - страница 30

Томек швидко їв суп, хоча він йому й не дуже смакував. Йому навіть вдалося випередити Смугу на кілька ложок, проте радість його швидко розвіялася, коли він помітив, що Смуга наливає собі другу порцію.

Томек із гіркотою подумав: «У тривалості сну я, може, не поступлюся перед Смугою, але в їді — ні. Принаймні не відразу. Треба буде при нагоді запитати боцмана Новицького, чи мав Смуга такий апетит із самого дитинства».

Доки не буде з’ясовано цю неясність, Томек вирішив їсти неквапом. Тепер він звернув увагу на решту членів екіпажу. Це були представники різних рас і народностей. Особливо йому сподобались двоє великих негрів-кочегарів. Це були атлетичної будови чолов’яги. Тому Томек вирішив почати ознайомлення з кораблем із котельні.

* * *

Відпочивати до своєї каюти Томек пішов уже зовсім пізно ввечері. Він швидко роздягся, скочив до ліжка й загасив світло. Батькові пообіцяв, що постарається негайно заснути, проте попри бажання дотримати слова, сон його зовсім не брав. А втім, як тут можна заснути, коли протягом лише кількох годин йому довелося пережити стільки розмаїтих вражень! Томек і справді заплющив очі, але тут же згадав напівголих кочегарів, які великими лопатами кидали вугілля у великі печі, де гуготіло пекельне полум’я. Потім він перенісся подумки в будку штурвального, і перед його очима постали образи вахтових офіцерів і матросів. Усі вони працювали, щоб корабель вчасно прийшов до далекої Австралії. Відтак він пригадав мету мандрівки й почав роздумувати над тим, скільки пригод очікує його в найближчому майбутньому.

Томек лежав на вузькому корабельному ліжку й в уяві переживав велике полювання на швидконогих кенгуру та кровожерливих динго. Упродовж кількох хвилин він подумки здійснив чимало незвичайних подвигів і, зрештою, заснув від утоми.

V

ВОРОЖБИТ ІЗ ПОРТ-САЇДА

Була чудова, безвітряна, сонячна погода. «Алігатор» спокійно плив гладенькими, як дзеркало, водами Адріатичного моря.

Томек швидко призвичаївся до нового становища й на «Алігаторі» почувався так само безпечно, як і в домі тітки Яніни. Жвавий характер і природжена цікавість не дозволяли йому довго всидіти на одному місці. Цілими днями він бігав по всьому кораблі. Заходив у машинне відділення до кочегарів, заглядав у приміщення, приготовлені для тварин, заприятелював із кухарем, відвідував матросів у кубриках і вже через два дні після того, як ступив на палубу корабля, не гірше самого капітана Мак-Дугала знав напам’ять усі закамарки «плавучого звіринця».

Боцман Новицький дотримав слова й став навчати Томека стріляти зі штуцера. В одному з приміщень вони влаштували тир, у якому проводили щодня по кілька годин, стріляючи по саморобній мішені.

Щоранку Томек заходив до кают-компанії й уважно вивчав карту, на якій було позначено шлях, що його проходив корабель протягом доби. На сьомий день чорна лінія, що позначала курс «Алігатора», торкалася майже самого узбережжя Африки. Томек притьмом побіг на палубу. «Алігатор» уже підходив до порту. У гурті чоловіків, що стояли на горішній палубі, Томек побачив батька та Смугу. Він швидко підбіг до них.