Читать «Томек у країні кенгуру» онлайн - страница 122
Альфред Шклярський
— Ходи до мене, Динго! — поманив Вільмовський собаку, простягаючи руку.
Собака, мабуть, не мав бажання розширювати знайомства. Він ліг на землю, вищирив гострі ікла, наїживши на загривку шерсть.
— Го-го! Я бачу, що він тільки тебе визнає, — зауважив Вільмовський.
— Не можна так, Динго, адже це мій тато, — покартав Томек собаку й, підбігши до батька, обійняв його.
Динго з цікавістю спостерігав цю сцену. Томек покликав собаку і, коли він підійшов, сказав:
— Динго! Такий розумний собака, як ти, безумовно привітається з моїм татом!
Динго крутнув хвостом і потерся об ноги Вільмовського, приязно поглядаючи на нього.
— Ти сам бачиш, тату, який він розумний, — з гордістю сказав Томек. — Без його допомоги я, звичайно, не знайшов би Саллі. Можливо, навіть загинув би в скребі!
— Виглядає цілком розумним, — визнав батько.
— Я дуже хотів би мати такого собаку. Тоді я міг би скрізь із ним ходити, не боячись заблукати навіть у незнайомій місцевості.
— Як тільки буде нагода, я куплю тобі собаку, — втішив Вільмовський сина. — А тепер швидко вдягайся, бо ми обіцяли відвідати Алланів. Нам слід поцікавитися здоров’ям Саллі. Попутно відведемо Динго на ферму.
Незабаром невелика група звіроловів верхи вирушила на ферму Алланів. Динго біг поруч із поні, на якому сидів Томек. Господарі ферми радо зустріли гостей. Вони провели їх до кімнати Саллі. Дівчинка почувала себе значно краще. Побачивши звіроловів, вона заплескала в долоні й вигукнула:
— О, як добре, що ви приїхали до нас! Я боялася, що Томмі, повернувшись до табору, забуде про мене. Він, напевно, віддає перевагу полюванню на тигрів і кенгуру, ніж розмовам зі мною.
Томек почервонів, не знаючи, що відповісти. Батько врятував його, звернувшись до Саллі:
— Ти тепер бачиш, що твої побоювання були безпідставні. Томек відклав усі свої справи, щоб поцікавитись, як ти себе почуваєш.
— Томмі! Ти справді хотів знати, як я себе почуваю? — недовірливо запитала Саллі.
Томек невпевнено глянув на батька й відповів:
— Ну, звичайно! Інакше й бути не може, якщо тато так каже.
— Ти випадково не прихопив із собою фотографію вбитого тигра? — поцікавилася дівчинка.
Як тільки Саллі запитала про його улюблену фотографію, Томек відразу відчув себе впевненіше. Тепер принаймні в нього була тема для розмови.
— Так, вона зі мною, — швидко відповів він. — Я приніс також тобі свою фотографію на цейлонському слоні, якого ми привезли з Коломбо до зоологічного парку в Мельбурні.
— Томмі, я просто не можу повірити, що ти хочеш подарувати мені таку чудову фотографію!
— Так, звичайно, якщо ти цього бажаєш, — відповів Томек з удаваною байдужістю, хоча насправді він відчув велику гордість: Саллі попросила його подарувати фотографію, яку він уважав вельми цікавою.
Не лише Саллі була в захопленні від подарунку Томека. Пані Аллан весь час із хвилюванням спостерігала за хоробрим хлопцем і тепер втрутилась у розмову:
— Я дуже рада, що в нас буде твоя фотографія, Томмі. Цим подарунком ти приніс нам велику радість. Красно тобі дякуємо! Саллі, доню! Ти також повинна подарувати Томмі що-небудь на згадку! Адже він зробив нам велику послугу!