Читать «Жак Відважний з Сент-Антуанського передмістя» онлайн - страница 6

Католицька церква зобов'язує своїх служителів не одружуватися, не заводити сім'ю. А отець Поль ніжно любив дітей, і сина йому замінив племінник Фірмен, якого сестра віддала кюре на виховання. Сільські старожили ще пам'ятали рослого, веселого хлопчика, який спочатку мешкав у дядька, а потім приїздив до нього лише влітку. Додержуючись суворої економії у своєму господарстві, отець Поль щороку посилав сестрі в Париж гроші й вимагав, щоб Фірмена навчали кращі вчителі. Влітку отець Поль мав ні з чим незрівнянне задоволення, коли, перевіряючи успіхи Фірмена, пересвідчувався, що хлопчик здібний і багато, не за віком, знає. Потім… потім Фірменова мати померла, а дядько допомагав йому далі, щоб той здійснив свою мрію — став студентом медичного факультету.

Жак багато чув від отця Поля про його племінника Фірмена Одрі. Кюре говорив про нього, мабуть, з не меншою повагою, ніж про грецьких і римських героїв, яких ставив за взірець своєму учневі.

З Парижа, де він жив, навчаючись на останньому курсі медичного факультету, Фірмен Одрі поїхав мандрувати і зник безвісти. Про незвичайні здібності, волелюбство й справедливість Фірмена кюре міг розповідати годинами і говорив так захоплююче, що його ніколи не набридало слухати.

На стіні скромно обставленого кабінету кюре висів облямований засохлими квітами портрет Фірмена, написаний рукою невідомого і малодосвідченого художника. І хоч фарби покладено ще невміло, а риси обличчя дещо розпливчасті, Жак читав у них те, що не приховалося від очей художника: людина, зображена на портреті, була горда й несхитна духом; незважаючи на це, її обличчя світилося добротою.

Куди б не пересідав Жак у кабінеті кюре, він не міг уникнути погляду цих карих, глибоких очей. Слухаючи розповіді кюре, Жак не раз обіцяв собі в усьому брати приклад з Фірмена. Він знав багато випадків з його життя: ось Фірмен кидається у воду і рятує молоду жінку, яка хотіла втопитися. Довідавшись, що вона самітня і бідує, він турбується про неї, влаштовує її швачкою до відомої кравчині. В університеті Фірмен — улюбленець студентів; одного з них, Малена, вирішують виключити з університету за те, що той погано навчається. Фірмен дізнається про причину: Клод Мален терпить нестатки, на його руках велика родина. Він пропускає лекції лише тому, що для оплати їх найнявся працювати у поштову контору і носить на плечах речі пасажирів. Після важкої фізичної праці наука не йде йому в голову. Фірмен добивається, аби Малену дозволили екзаменуватися серед року, сам готує його до екзамену, і — диво! — Мален блискуче відповідає на всі запитання. Господиня, пані Філіпп, в якої Фірмен квартирує, займаючи кімнатку-комірчину, попадає у вуличну катастрофу: на неї наїхав екіпаж багатія Ленотра, у жінки пошкодження хребта. Самотня, вона лежить без допомоги. Допомога приходить в особі Фірмена Одрі. Він сам накладає їй пов'язку, готує ліки. Адже він закінчує медичний факультет і не сьогодні-завтра буде лікарем. Виходити хвору — це його справа, та хіба можна залишити непокараним винуватця біди Ленотра?