Читать «Худий» онлайн - страница 78

— Те саме, що і раніше, — нешвидко відповів я. — Ти певен, що він о десятій подзвонить?

Маколей стенув плечима:

— Знаю не більше за тебе.

— В такому разі я б на твоєму місці не став турбувати поліцію, доки ми самі не схопимо нашого дикуна і не передамо в їхні руки. Ця твоя історія навряд чи викличе у поліцейських приплив ніжності, й навіть якщо вони не запроторять тебе відразу за грати, то вже влаштують радісне життя, коли Уайнент відбудеться туманними поясненнями.

— Знаю, але більше не можу носити тягар на серці.

— Кілька годин не грають ролі, — зауважив я. — У твоїй розмові з Уайнентом не вияснилось, чому він не прийшов на побачення у готель «Пласа»?

— Ні. Я не мав змоги його спитати. Що ж, якщо ти радиш зачекати, я так і зроблю, але…

— Так чи так, зачекаємо до вечора, коли він тобі подзвонить, якщо це станеться, а тоді вже вирішимо, чи кликати поліцію.

— Думаєш, не подзвонить?

— Не дуже впевнений, — погодився я. — Останнього разу він не з'явився на побачення з тобою і доволі охолов зустрічатися з нами, почувши, що Мімі передала поліції ланцюжок для годинника і ножик. Не відчуваю особливого оптимізму. Втім, побачимо. Мабуть, мені краще прийти до тебе о дев'ятій, як гадаєш?

— То приходь на обід.

— Не можу, але спробую прийти якомога раніше, на випадок, якщо він подзвонить завчасно. Хотілося б пришвидшити події. Ти де живеш?

Маколей назвав свою адресу — район Скарсдейл — і підвівся.

— Передавай вітання місіс Чарлз і подякуй її… О, до речі, сподіваюсь, ти не образився на мої слова про Гаррісона Квіна учора? Я нічого не мав на увазі, окрім того, що особисто не досяг успіху, скориставшись його порадами як біржевого маклера. Я зовсім не хотів натякнути, що він грав нечисто чи що не зможе принести грошей іншому клієнту.

— Я зрозумів, — заспокоїв я його і покликав Нору.

Вони з Маколеєм потисли одне одному руки, обмінялися ввічливими побажаннями, й він, поплескавши по дорозі Асту й попрохавши мене: «Приходь якомога раніше», вийшов геть.

— Хокей горить, — повідомив я, — якщо ти не знайдеш мені заміну.

— Багато я проґавила? — спитала Нора.

— Не дуже. — Я переказав їй слова Маколея. — Тільки не питай, що я про це думаю. Не знаю. Мені відомо, що Уайнент: псих, одначе він поводиться зовсім не як божевільний і не як убивця. Він наче веде якусь гру. А от яку — одному богу відомо.

— Мені здається, — зазначила дружина, — що він когось покриває.

— А чому ти не вважаєш його вбивцею?

Вона здивувалась.

— Бо ти сам так не думаєш.

Я погодився, що це вагома причина.

— Кого ж він покриває?

— Ще не знаю. Не глузуй з мене, я чимало над цим розмірковувала. Це не Маколей, бо Уайнент його використовує для того, щоб приховати когось іншого, і…

— І це не я, — підхопив я, — бо він прагне мене також використати.