Читать «Худий» онлайн - страница 43

— Дякую, сер, дякую. — Він ковтнув, закашлявся і витяг брудний носовичок, щоб утертися. — Так відразу і не пригадаю, лейтенанте, — заскиглив він. — Може, я був у кегельбані у Чарлі, а може, і вдома. Міріам пригадала б, якби я її привів.

— К бісу твою Міріам! — прогарчав Гілд. — Хочеш у буцегарню через свою забудькуватість?

— Одну хвилиночку! Зараз пригадаю. Я не прикидаюся, лейтенанте. Ви ж бо знаєте, я ніколи вам не брешу. Просто геть розгубився. Погляньте-но на мою руку. — Він підняв правицю, щоб показати, як припух зап'ясток. — Одну хвилиночку, — затулився він знову долонями.

Гілд підморгнув мені, й ми стали чекати, доки коротун напружить свою пам'ять.

Раптом він прибрав руки від обличчя і посміхнувся:

— Тьху ти! Звичайно, це запросто вбереже мене від арешту. У той день я був… Зачекайте, зараз покажу. — Він пішов до спальні.

Через деякий час Гілд гукнув:

— Гей там, ми не збираємося скніти тут до ночі. Ворушися!

Відповіді не було.

Ми зазирнули до спальні — порожньо, відчинили двері ванної — теж нікого, тільки розчинене вікно, за яким виднілася пожежна драбина.

Я промовчав, намагаючись і виглядом не виказати почуттів.

Гілд зсунув капелюха на потилицю і пригрозив:

— Хай тепер начувається. — Він рушив до телефону у вітальні.

Поки він телефонував, я обнишпорив шухляди й стінні шафи, проте не знайшов нічого цікавого. Я кинув цей поверхневий обшук, щойно Гілд, привівши в дію поліцейську машину, поклав трубку.

— Гадаю, його швидко знайдуть, — зазначив він. — Є новини. Встановлено, що Йоргенсен — це Келтермен.

— Хто його опізнав?

— Я послав агента до дівиці, яка підтверджує його алібі, тієї Ольги Фентон, і він зрештою вичавив з неї зізнання. Але, за його словами, вона непохитно стоїть на алібі коханця. Я хочу сам піти поговорити з нею. Не бажаєте зі мною?

Я зиркнув на годинник і відмовився:

— Охоче б, але вже надто пізно. Його спіймали?

— Ордер на арешт маємо. — Він замислено подивився на мене. — Ну цей голуб у мене розколеться!

Я вишкірився:

— То що тепер скажете — хто вбив Джулію Вулф?

— Зараз мене це не обходить, — зауважив він. — Дайте спершу зібрати якомога більше фактів, а тоді я миттю вкажу на злочинця.

На вулиці він пообіцяв тримати мене в курсі подій і потиснув на прощання руку. Та щойно відійшовши, знову мене наздогнав, щоб передати найкращі побажання Норі.

17

Вдома я передав Норі привіт від Гілда і переказав новини.

— У мене також для тебе послання, — повідомила вона. — Заходив Гілберт Уайнент — і дуже засмутився, що тебе нема. Він просив переказати, що має розповісти тобі дещо «надзвичайно важливе».

— Напевно, він відкрив у Йоргенсена материнський комплекс.

— Ти думаєш, це Йоргенсен її вбив? — спитала вона.

— Мені здавалося, я знаю, хто вбивця, — відповів я, — та тепер все так переплуталось, що я можу тільки припускати.

— І які ж твої припущення?

— Мімі, Йоргенсен, Уайнент, Нунгейм, Гілберт, Дороті, тітка Аліса, Мореллі, ти, я чи Гілд. А може, й Стадсі. Не приготуєш чогось випити?

Вона зробила кілька коктейлів. Коли я вже прикінчував другий чи третій, Нора, яка пішла відповісти по телефону, повернулася і сказала: