Читать «Худий» онлайн - страница 21

— Телеграму я передав поліції, — стенув я плечима.

Гілберт приніс шейкер. Йоргенсен з Норою поставили «Маленьку фугу» Баха. Мімі вихилила одним духом коктейль і попросила Гілберта налити їй ще.

Коли він зрештою сів, то мовив:

— У мене до вас таке запитання: чи можна визначити наркомана за зовнішнім виглядом? — Гілберт затремтів.

— Дуже рідко. А що?

— Просто цікаво. Навіть хронічних наркоманів?

— Чим довше вони колються, тим помітніші зміни, які, одначе, не можуть бути непомильними свідченнями наркоманії.

— І ще, — ніяк не погамовувався хлопець, — як пише Гросс, при пораненні ножем спершу відчуваєш тільки удар, а біль приходить вже потім. Це правда?

— Так, якщо йдеться про серйозне поранення досить гострим ножем. Те ж саме і при кульовому пораненні: спершу тільки поштовх — або навіть і його не помічаєш, якщо це металева кулька з дрібнокаліберки, — і аж потім з'являються відчуття.

Мімі видудлила третю порцію і зазначила:

— Вам не здається, що ви обидва непристойно бездушні, особливо сьогодні, Гілберте, після того, що сталося з Ніком? Піди краще пошукай Дороті, Гіл. Ти мусиш знати її подруг. Подзвони їм. Я певна, що вона невдовзі сама з'явиться, але однаково хвилююсь.

— Вона у нас, — повідомив я.

— У вас? — її здивування, схоже, було щирим.

— Прийшла вдень і спитала, чи зможе перебути в нас якийсь час.

Мімі стримано посміхнулась і похитала головою.

— Ох, уже ці дітоньки! — Та враз насупилась: — Якийсь час?

Я кивнув.

Гілберт, схоже, дочікувався нагоди звернутися до мене з новим запитанням, геть байдужий до розмови. Мімі знову посміхнулась і проказала:

— Шкодую, що вона завдає клопоту вам з дружиною, але то краще, що вона у вас, а не деінде. Коли повернетесь, вона вже заспокоїться. Тож відправте її додому, гаразд? — Вона налила мені коктейль. — Ти надто добрий до неї.

Я промовчав.

— Містере Чарлз, — почав було Гілберт, — чи злочинці, тобто професійні злочинці, як правило…

— Не перебивай мене, Гіле! — просичала Мімі. — Ти відправиш її додому, домовились? — Вона була люб'язна — люб'язна «французька королева», як сказала Дороті.

— Якщо їй так хочеться, хай залишається. Норі вона подобається.

Мімі погрозила мені скрученим пальцем.

— Не бажаю, щоб ти її зіпсував у такий спосіб. Певно, вона вже розповіла про мене купу дурниць?

— Хіба що як ти її відшмагала.

— От, будь ласка! — переможно вигукнула Мімі, паче дістала підтвердження. — Ти мусиш відіслати її додому, Ніку!

Я вицмулив коктейль.

— Отже? — наполягала вона.

— Якщо їй подобається з нами, хай лишається, Мімі. Ми їй раді.

— Та це ж смішно! В неї є сім'я. Її місце тут. — В голосі Мімі забриніло роздратування. — Вона ще дитина. Не треба заохочувати її легковажність.

— Нічого я не заохочую. Але коли вона бажає лишитись — хай лишається.

Від люті блакитні очі Мімі стали ще виразнішими.

— Вона моя дочка, до того ж неповнолітня! Ти дуже лагідно поставився до неї, але в даному разі це твоє ставлення мені байдуже. Якщо ти не пришлеш її додому, я вживу необхідних заходів. Мені б дуже не хотілося неприємностей, — вона нахилилась ближче до мене і докінчила чітко вимовляючи слова, — але вона таки повернеться додому.