Читать «Небезпечний утікач» онлайн - страница 100

І ще… Інсур подивився у бік високих стін червоного каменю над самою річкою. Як фортеця в фортеці, огороджена стінами, зміцнена фортами, височіла над водами Джамни чудова споруда шахового палацу. Там затівались інтриги, суперечки то однієї, то іншої двірської партії. Численна челядь, радники, слуги, величезна сім'я, ворогуючі один з одним принци і в центрі всього цього — старий шах, що вижив з розуму, — іграшка в руках тих, хто його оточує.

Гніздо зрадників, звідки рано чи пізно спробують нанести удар.

Обхідною дорогою, повз руїни Арсеналу, Інсур пішов назад до будинку резиденції.

Повстанський табір прокидався. На майдані перегукувались перші ранкові голоси. З розчинених дверей кузні летіла сажа, лунали гучні удари заліза по залізу. Біля входу до Великої Мечеті тиснулись жебраки. З воріт великого будинку, покинутого власником, з дзвінким цоканням копит виїжджали кінні совари. Слуги несли в нарядних носилках знатну жінку-мусульманку, і ханум, одігнувши ріжок килима, з острахом дивилась, як мчать через площу молодці-совари, як. випробовують гостроту своїх шабель на в'язках свіжого очерету.

Скоро почнеться бій, вирішальний бій за Делі. Чи будуть серця городян єдині, коли почнеться битва?..

Дві в'язальниці циновок сиділи під навісом свого будинку. Одна сукала в долонях товсту трав'яну нитку, друга натягувала її на кілочки й переплітала іншими. Обидві подивились на Інсура.

— Он іде Інсур-Панді, — сказала одна, — Саїби обіцяють за його голову п'ятсот рупій… Він іде не ховаючись: мабуть, не боїться.

— Чого йому боятись? — сказала друга. — Хіба є в Делі хоч одна в'язальниця циновок, яка віддасть саїбам Інсура-Панді?..

Інсур повернув у тісну вулицю Зброярів. З розчинених дверей низької кам'яної будівлі на нього дихнула хвиля жару, сильніша, ніж розжарене сонцем повітря вулиці. Це була збройова майстерня. Молодий зброяр Застра схилився над вигнутим клинком. Полум'я горна освітлювало його красиве горбоносе обличчя, темне від кіптяви, і блискучі очі.

— Привіт тобі, Застро! Чув про новини?

— Чув, — сказав зброяр. — За тебе дають велику ціну. — Застра посміхнувся.

— Ти можеш ходити відкрито, Інсуре, — промовив зброяр. — Нема в місті Делі коваля, мідника, жерстяника або зброяра, який видасть тебе саїбам.

У східному тупику Срібного Базару шумів Дев'ятий аллігурський полк. У цьому кутку сипайського стану порядкував Лалл-Сінг. Він вийшов з рядів до Інсура, розпашілий, пітний, стурбований і веселий, з усміхненими, як завжди, очима.

— Саїби призначили за мене п'ятсот рупій, — сказав йому Інсур.

— Чув! — відповів Лалл-Сінг. Він хитро посміхнувся. — Я скажу тобі: ніхто в Делі не одержить тих грошей.

— Чому ж? Я ходжу не ховаючись, усі знають мене.

— Нема такого сипая в фортеці, який видасть саїбам свого Панді, — твердо сказав Лалл-Сінг. — Це значило б видати всіх панді у місті.