Читать «Таємниця Золотого Будди» онлайн - страница 54

Нарешті, вони й справді знайшли такий шлях, що скоріше був схожий на багно, хоч кілька днів уже не дощило. Вони зупинились і на роздоріжжя добиралися пішки. Там вже стояла пані Бреттшнайдер із сумкою. На Красла вона дивилася з обуренням. Вважала це зрадою.

— Та ви не бійтесь, — заспокоював її фабрикант. — Учитель тут не винний! Я теж не хочу перешкоджати вам у вашій комерції. Хотів би тільки подивитись цьому Вальтерові в обличчя. — Проте від удовиці не відходив. Очевидно, ще чогось чекав. — Ну, а списки її пані знайшла? — запитав нарешті.

— Авжеж. Ото б я чекала тут на вас, поки ви вилізете із своєї карети, аякже. Коли б у мене були ваші списки, за якими така гонитва. Що я вам сестра-жалібниця? Якщо я вже тут стою і базікаю з вами, можна було б додуматись, що нічого в мене немає.

Навіть баронові не під силу було вгамувати цю балакучу жінку, і він покірливо пішов до ближчих чагарників, попросивши вчителя, щоб той відправив карету до Танвальда.

Але тільки-но Красл передав його наказ, тільки-но карета рушила з місця, як на повороті з'явилася бричка. Обидва екіпажі тільки дивом не зіткнулися, бричка, щоб об'їхати карету, звернула з дороги на поле. Не встиг Красл схаменутися, як вже почув над собою жіночий голос:

— Здрастуйте, вчителю. Що ви робите в Танвальді?

Красл підвів голову. В бричці поруч з кучером сиділа… стара пані Риссіг і, не криючись, дивилася в бік перехрестя. Красл від несподіванки не спромігся зразу відповісти. Якщо баронова мати їде по списки, значить вона також причетна до убивства, значить вона також винна. Стара пані з порядної лікарської родини: її все-таки ніхто й ніколи не наважився б підозрювати.

— А що ви зволите шукати тут, мадам? — якнайчемніше запитав Красл тремтячим голосом.

— В Танвальді у мене є знайомий бібліотекар. Час від часу я його відвідую, а повертаюся до Свагоса завжди цим шляхом. Він хоч і незручний, і навіть довший, зате набагато романтичніший, — мовила стара дама. — Якщо хочете, я вас підвезу, — запропонувала вона люб'язно.

— Дякую!

Невже вона схоче затриматись на перехресті? — Красл обернувся і побачив, що там уже помітили неочікуваний візит. Барон навіть вискочив із своєї схованки, а вдовиця заганяла його назад до чагарників. Стара пані Риссіг нібито й зовсім не помічала свого сина.

— Чому? До речі, ви вже прочитали книгу? — Красл не знав, про яку книгу йдеться. — Ту, що я вам подарувала.

— Так, звичайно прочитав, — тепер він згадав, що та книжка залишилась в кареті.

Усіх речей, що виникли з причини, Причину Тхатагата пояснив І вчить, який кінець чекає їх. Таке вчення Великого Магістра!

Вона декламувала ці віршики, наче святе письмо, тим часом коні нетерпляче фиркали, а фурман довбався в носі.

— Зрозуміли, вчителю?

— Боюсь, що ні, — зітхнув Красл, намагаючись відгадати, яку мету поставила собі ця жінка, збити його з пантелику чи прикинутись дурненькою. І взагалі він її майже не слухав, аж поки вона раптом не сказала:

— Я знала, що для вас це буде занадто важко. Ця строфа є основою всього буддизму. Наступного разу я вам дам почитати Золотого Будду, його легше зрозуміти…