Читать «Нічні сигнали» онлайн - страница 26

Щоб Клаус міг безпосередньо чути корективи з аеродрому, Вернер увімкнув і СПУ на хвилю пеленгатора. Це вже стало звичкою. Інакше він мав би все, що передають з пеленгатора, повторювати по СПУ. А це робилося лише в тих випадках, коли сам пілот не міг вільно й досить швидко розшифровувати знаки Морзе, що надходили з пеленгатора.

Необхідні корективи одну за одною передавав досвідчений обер-фельдфебель з своєї пеленгаційної будки, що стояла безпосередньо на аеродромі, і нарешті спрямував «Берту-Марію» на промінь прожектора, який проходив прямо над будкою на посадочну смугу. Тепер машині лишалося тільки тримати курс і поступово, планомірно збавляти висоту. Перед самим льотним полем пеленгаторщик сам безпосередньо командував посадкою, бо йому крізь рідкий наземний туман краще видно машину, ніж екіпажеві землю.

Випустивши шасі, літак пішов на посадку. Тепер успішне приземлення залежало тільки від уміння пілота швидко й точно реагувати на кожен сигнал. Тому існував неписаний закон: під час посадки ніхто не має права заважати пілотові або навіть говорити з ним.

І все ж таки Вернер не втримався від соковитої лайки: над льотним полем на різній висоті кружляли ще три машини. Значить, «Берту-Марію» приймали поза чергою. За нормальних умов такі пільги надавалися тільки командирській машині або пошкодженим літакам. Такі машини мали право приземлятися раніше від інших. І тільки машина, яка подавала сигнали «SОS», приймалася ще швидше. Бо сигнал «SОS» означав, що життя одного або всіх членів екіпажу в небезпеці.

Це траплялося тоді, коли, наприклад, один з льотчиків, поранений, спливав кров’ю, або машина з якихось причин загорялася чи мала такі серйозні пошкодження, що пілот уже не міг вільно маневрувати нею. В таких випадках пеленгаторщик або командний пункт, одержавши сигнал «SОS», оголошував на аеродромі тривогу. За цим сигналом усі літаки, автомобілі та інші машини повинні були залишити не тільки аеродром, а й його околиці. Пожежна команда сідала в машину й готувалася гасити вогонь, а санітарні машини з заведеними моторами стояли в повній готовності, бо іноді життя членів екіпажу вирішували секунди. З тих же причин усім іншим літакам І радіостанціям, які працювали на тій самій хвилі, що й потерпіла машина, негайно заборонялося вести переговори по радіо.

Вернер пам’ятав не один такий випадок. Кілька разів він був на командному пункті і завжди захоплювався тим, як Карл спокійно, швидко й передбачливо давав розпорядження. Коли вже все, що в людських силах, було зроблено, він звичайно залишав ключ апарата Морзе і у відповідь на «SOS» літака пальцями вистукував по столу «SYS». Одного разу Крумбайн пояснив своєму другові, що він хотів цим сказати: «SOS» означає «save our souls» — «рятуйте наші душі». Звичайно, в мореплавстві він мав велике значення. Почувши такий сигнал, всі судна швидко вирушали рятувати корабель, що потерпів аварію. Але що це дасть літакові? Не пошлеш же до нього допоміжний крейсер. Можна забезпечити екіпажеві сприятливу посадку, ще дещо. Але допомогти вони повинні вже самі собі, або, як кажуть англійці «save your souls» — «рятуйте свої душі».