Читать «Нічні сигнали» онлайн - страница 28

В цей момент посадки пеленгаторщик, взявши в руки ключ передатчика, вийшов з своєї будки, скинув з голови шлемофон і почав передавати вказівки, керуючись тим, що побачить і почує. Сам він уже не чув своїх сигналів.

Саме в цей час машина пірнула в туман. Якщо досі в кабіні стояли сутінки, то тепер стало зовсім темно. Через кілька секунд колеса шасі мали торкнутися землі. Але що це? Голосно й чітко прозвучало до болю знайоме кожному льотчику: «Густав, давай газ» — сигнал наддати газу й простартувати, коли вихід на посадку невдалий.

Густав спокійно ривком подав наперед обидва сектори газу аж до самої засічки. Завили мотори, Клаус надзвичайно обережно почав набирати висоту. Він перевів подих лише тоді, коли літак виринув з туману. Раптом вони почули запитання пеленгаторщика:

— Що сталося? Чому ви простартували? — І над усіма цими крапками й тире пролунав якийсь незвичайний протяжний звук.

Та ще більше здивувався Клаус, коли в ту ж секунду Вернер що було сили гукнув по СПУ:

— Клаус, негайно повний хід! Повний хід! І мерщій набирай висоту!

Хоч Клаус і Густав спершу й не збагнули, що власне сталося, але не вагаючись підібрали шасі, Клаус знову підняв посадочні закрилки і, в міру того як швидкість зростала, тягнув штурвал на себе. Тільки тепер Вернер пояснив:

— Хіба ви не чули подвійного сигналу «SYS», який перейшов у протяжний звук?

Вони, звичайно, чули, але не знали, що воно могло означати. Поспіхом розповів їм Вернер про характерну звичку свого друга відповідати на сигнали «SОS» і про те, який висновок із цього повинні зробити вони в даному випадку.

— Карлуша хотів перестерегти нас в останню секунду, повірте мені.

Разом з тим він звернув увагу товаришів на те, що вони без будь-якої причини дістали дозвіл на посадку раніше від трьох інших літаків. Клаусу і Густаву це здалося неймовірним.

— Подивіться, — гукнув Аксель. — Он вони літають! — і показав рукою в нічне небо.

Тільки-но есесівець доповів на командному пункті про обставини смерті штабного радиста, як цивільний зажадав терміново зв’язати його з сусіднім аеродромом винищувачів і передав наказ:

«Німецький літак Не-111, розпізнавальні знаки «В-М», з ворожим екіпажем на борту в польоті від аеродрому до лінії фронту. Літак треба за всяку ціну затримати, змусити до посадки або збити».

Почувши це, полковник Обст фон Шенег негайно віддав аналогічне розпорядження літакам своєї ескадри, які ще були в повітрі.

Тим часом Вернер настроївся на радіохвилю командного пункту, як цього вимагав пеленгатор від усіх літаків, бо лише таким шляхом можна було дізнатися, що в цей час робиться в штабі. Весь екіпаж почув наказ пеленгатора літакам «С-О-Н», «Н-Е-Н» і «А-М-Н» негайно і безпощадно атакувати «Берту-Марію», що невідомо як потрапила до рук ворога. Це були ті три машини, які літали поблизу аеродрому. Невдовзі вони помітили, як сигнальні вогні тих літаків повернули слідом за ними. «Берта-Марія» негайно вимкнула свої вогні, і Клаус убавив газ, щоб не було видно полум’я з вихлопних труб. Тепер уже в них не було ніякого вибору. Значить, контррозвідка шукала саме їх.