Читать «Нічні сигнали» онлайн - страница 19

Карл Крумбайн поклав запалену сигарету в попільничку й, не постукавши, зайшов до кабінету полковника.

Хоч він зовні виглядав цілком спокійним, та в голові у нього гарячково снували думки. Він давно вже підозрівав, що все це стосується екіпажу «Берти-Марії». І був певен, що й йому не минути лиха, якщо його товариші потраплять до рук цим бестіям. Хоч він напевне і не знав, як Вернер використовував його інформацію про заплановані нальоти, але й з його випадкових натяків Карл міг дещо зрозуміти. А з багатьох товариських розмов він добре знав погляди свого друга.

Проте у цих офіцерів могло й не бути якоїсь певної підозри, бо інакше вони прямо спитали б про членів екіпажу «Берти-Марії». А може, він і помилявся, може, вони мали на увазі щось зовсім інше? На всякий випадок він поставив собі за мету бути насторожі й не пропустити першої-ліпшої нагоди, щоб попередити своїх друзів. Та поки що він не знав, як йому непомітно вийти звідси.

Підкреслено бадьоро поклав Карл стопку папок на письмовий стіл Обста. За встановленою звичкою, коли вони носили полковникові на підписи різні папери, Карл став праворуч біля командира ескадри, щоб подавати й перегортати папки, а Кілау виструнчився з лівого боку, щоб приймати закінчені справи. Однак обер-лейтенант грубо випровадив їх.

— Ви тут більше не потрібні!

Після цих слів обидва чітко, по-військовому, пристукнули каблуками й, наче заводні іграшки, попрямували до дверей.

— Але ж, панове!.. — почули вони позад себе жалісний голос Обста.

Кілау ледве стримав сміх. Він уявив собі, як пихатий полковник, якому звичайно доводилося навіть показувати місце, де ставити підпис, візьме в руки папери.

І справді, не минуло й кількох хвилин, як знову пролунав дзвоник. На цей раз Кілау негайно кинувся до дверей, не забувши, проте, покликати за собою і Крумбайна. Якщо знову повертаються старі порядки, тоді, будь ласка, все як завжди!

— Скажіть-но мені, Кілау, шо це за безладдя тут у вас у справах? — зустрів його озброєний моноклем полковник. — Тут же Абельт з третього екіпажу лежить поряд з Асманом з першого. Це ж якесь нечуване свинство!

Але до Кілау давно вже повернулося його східно-прусське самовладання.

— Справи лежать за алфавітом, пане полковнику, — спокійно пояснив він. — Кого вам знайти?

Полковник безпорадно звернув погляд до капітана.

— Е-е, е-е, — хотів він щось сказати, але затнувся.

Капітан виручив його, наказавши Кілау:

— Будь ласка, розкладіть виписки з книги стягнень на весь льотний персонал. По можливості, кожну ескадрилью окремо.

— Слухаюсь, пане капітан! — відповів Кілау.

Але наказ виконав лише після того, як полковник зробив схвальний жест. Хоча, здавалося, в даний момент капітан могутніший, але ж з Обстом йому доведеться працювати і надалі. Ні, ні в якому разі не можна було безцеремонно поводитись з ним.