Читать «Нічні сигнали» онлайн - страница 18

— Прошу! — І, вклонившись, жестом запросив усіх трьох до свого по-аристократичному обставленого кабінету.

Начальник канцелярії подумав: «Ну, слава богу! Видно, все ж таки той йолоп Гацке хоч раз змикитив, що й до чого. Треба включити його в наступну партію відпускників, якщо, звичайно, тут усе скінчиться добре!» І, шоб перевірити, якою мірою обмежена його свобода, підійшов до свого письмового столу, вийняв з шухляди пачку добрих сигарет, підійшов до унтер-штурмфюрера й, простягаючи йому відкриту пачку, сказав вибачливим тоном:

— За звичайних умов мене за це старий посадив би на гауптвахту.

Есесівець лукаво посміхнувся, нахабно схопив усю пачку й почав частувати своїх людей. Потім прикурив, і, на превелике здивування Кілау, розпочата пачка зникла в кишені есесівця, а він сам не одержав з неї жодної сигарети. Це нахабство вразило гауптфельдфебеля більше, ніж сам арешт, який він правильно розцінив як дріб’язковий акт помсти з боку обер-лейтенанта. Але тепер Кілау принаймні знав, на що міг розраховувати… Щасливий той, кому вдасться живим і неушкодженим витягти ноги з цієї бані.

Це передчуття ще більше посилилось, коли через кілька хвилин пролунав дзвоник від Обста. За нормальних умов по цьому сигналу Кілау помчався б стрілою туди, виструнчився б перед начальством і гаркнув: «За наказом пана полковника з’явився!» А тепер він стояв як пень. Дзвоник загримів удруге. І раптом на дверях з’явився червоний від гніву сам полковник і закричав:

— Кілау, як це розуміти?..

Головний фельдфебель уже хотів був за звичкою стати по команді «струнко», як тут до його руки доторкнулась чорна тінь, і унтер-штурмфюрер скрипучим голосом заявив:

— Заарештованому заборонені будь-які розмови.

Кілау помітив, як полковник здригнувся. В цей момент байдуже втрутився нарешті й обер-лейтенант, який розсівся у кріслі, безтурботно струшуючи попіл з сигари на килим.

— Ну, досить, — тихо промовив він до унтер-штурм фюрера.

Кілау стояв мов пень, аж поки чорні постаті відійшли до дверей. Полковник перший збагнув цю зміну декорацій і сказав:

— Негайно подайте мені всі особові справи екіпажів. — І на запитливий погляд східнопрусського товстуна додав: — До мене в кабінет. До речі, дана акція має триматися в суворій таємниці! — Потім поглянув на есесівців та на офіцерів і докінчив: — Якщо хтось поцікавиться, скажіть: ці панове прийшли домовитися про літак для поїздки в Німеччину.

«Панове» переглянулися. Тепер їм стало ясно, за кого сприйняв їх цей писарчук.

— Крумбайн, підійдіть сюди! — наказав гауптфельдфебель.

Він уже опам’ятався й, повернувшись до сейфа, почав шукати в кишені ключ. Тому й не бачив, як комічно переставляв ноги штабний радист, виконуючи його наказ. Він ступав своїми розслабленими ногами, наче по сирих яйцях. Есесівці помітили це й вискалили зуби. Цьому нелегко перетравити таке обходження! Унтер-штурмфюрер кинув йому одну з конфіскованих сигарет, але вона впала на підлогу. Карл насилу оволодів собою, підняв сигарету й тремтячими руками запалив її. Потім посміхнувся і кивнув головою в бік Кілау, даючи зрозуміти унтер-штурмфюреру, що вся вина за цей інцидент падає на гауптфельдфебеля. І це в нього вийшло так вдало, що дехто з есесівців навіть доброзичливо підморгнув йому. Проте він зараз же по тому заметушився, щоб прийняти з рук свого всесильного начальства товсту папку, яку тим часом шеф канцелярії витяг з сейфа.