Читать «Об’єкт 21» онлайн - страница 51

Повернувши черевики підошвами вгору, жінка побачила рівну пухирчасту поверхню.

І все ж найнеймовірніше виявилося тоді, коли Антоніна Гнатівна поглянула на підошви збоку.

Бідолашна жінка наділа окуляри, зняла їх, потім знову наділа. Ні, це не здалося, так було насправді: підошви стали товщими. Її завжди дивувало, чому це Петрик не може протоптати такі тонкі підошви, але тепер вони були товсті!

Антоніна Гнатівна боялася навіть думати про ту догадку, яка промайнула в голові. Хіба ж можуть бути на світі черевики, що ростуть?

Вона боялася дати Петрикові. ці живі черевики і в той же час не знала, що з ними робити. Може просто викинути?

Вихід знайшовся сам собою. Петрикові не довелося цього разу пофрантити в черевиках. Він захворів. На щастя, в нього був легкий грип, але все ж довелося майже тиждень пролежати в ліжку. Однак незвичайні черевики не лишалися без роботи. Чутка про них швидко розійшлася по двору, і Петрикові друзі, яким добре перепадало від матерів за порване взуття, випрошували черевики пограти у футбол. Хлопців мало бентежила та обставина, що ніхто з них не міг науково пояснити, чому ці черевики не зношуються. Навпаки, тим більше розпалювалась їх фантазія. Вони висловлювали з цього приводу найнеймовірніші припущення, твердо вірячи в необмежені можливості розвитку техніки. Деякі ж, найменші, які ще перебували в полоні фантазії та казок, думали, що «професорські черевики» й справді чарівні.

На Петрикові черевики встановилася черга. Змінювались юні футболісти, в азарті гри інколи розбивались коліна й лікті, а черевики лишалися цілими. Вони витримали й це випробування. Не було, здавалося, сили, яка змогла б їх перемогти.

Тут Антоніна Гнатівна не витримала і, взявши в сусідів адресу Івана Івановича, написала йому листа.

І ось яка надійшла відповідь.

Лист Івана Івановича

«… Так, вони ростуть! І в цьому, шановна Антоніно Гнатівно, немає ніякого дива. Я розумію ваше здивування і постараюся все пояснити.

Чому ж вони ростуть? Може ви чули коли-небудь про епіфіти, рослини, що ростуть не на землі, а в повітрі? В них немає звичайних коренів, вони можуть жити на паркані, не торкаючись землі, або навіть на телеграфному дроті. Чим же вони живляться? Не телеграмами, звичайно, вибачте за дотеп. Усе необхідне для розвитку вони беруть з повітря. Адже в ньому завжди є волога і пил, який містить у собі й мінеральні частки. Ці рослини дуже добре пристосувалися до такого «повітряного» живлення.

У нашому інституті в результаті кількох років праці виведені дуже дрібні рослинні організми-епіфіти, що живуть великими колоніями, як корали. Вони утворюють щільну масу, міцну, легку й еластичну, мов гума, але таку, що пропускає повітря. Листи з неї ні в чому не поступаються перед шкірою, маючи при ньому якість, яка відсутня в шкірі, — вони ростуть. Пам’ятаєте, в Бальзака шагренева шкіра зменшувалась у розмірі, ну, а наша «шкіра», навпаки, безперервно збільшується, бо вона жива. Рослинні організми, з яких вона складається, швидко розмножуються, а поживу, як і всі епіфіти, беруть з повітря.

Для підошов ми виготовили «шкіру», що особливо швидко росте, адже ця частина взуття зношується найшвидше. Треба зазначити, що підошва і живиться краще за інші частини черевика: під час ходьби вона стикається з землею, де більше вологи і мінеральних речовин.

Підсилене живлення сприяє тому, що шкіра підошви швидше відновлюється. Для людського ока це зовсім непомітно, і коли б ви не поклали черевиків у шафу аж на чотири місяці, то, мабуть, і не знали б, що вони ростуть разом з Петриком.

Звичайно, у черевиків, які ростуть, є свої недоліки, їх не можна довго зберігати на складі, бо вони змінюватимуть свій розмір. Крім того, дорослий, який купить собі чоботи по нозі, через деякий час виявить, що вони стали йому великі. Тому, виготовляючи взуття для дорослих, можна буде використовувати тільки шкіру для підошов. Але й це непогано. Ми роздали такі черевики для пробного носіння листоношам, колійним обхідникам та іншим людям «ходячих» професій, і вони вже сказали своє спасибі за вічні підошви.

Інша справа дитяче взуття. Його можна повністю робити із зростаючої шкіри. Ми вважаємо, що тут завдання — зробити черевики, які можна носити кілька років підряд — цілком розв’язане. У лабораторних умовах ми вже не одну пару піддали штучному зносу, що відповідав п’ятирічному нормальному носінню, але одна справа ганяти черевики на стенді, а інша — перевірити все на практиці. Ось чому мене дуже цікавить, як поводитимуться Петрикові черевики надалі, — повідомляйте, будь ласка, якщо вам не важко, принаймні через кожні півроку. У нас багато «підшефних» школярів, які носять наше взуття, але в Петрика черевики з першої партії, і всі дані про них для нас особливо цінні. Я писав вам двічі, але, мабуть, переплутав адресу; роблю висновок з того, що мої родичі мені теж не відповідають.

Ми вибираємо для дослідів найпрудкіших хлопчиків. Але це не значить, що з нашими черевиками можна обходитись як завгодно. Навпаки, як і будь-яка інша річ, вони потребують догляду.

Під час випробування нової марки велосипеда, його змушують працювати в найнесприятливіших умовах, але під час нормальної експлуатації доводиться додержувати всіх правил догляду за ним. Наші черевики розраховані на дорослих, які багато ходять, і на дітей, які багато бігають. Але вони теж потребують догляду. Передайте це Петрикові. Правильно обходитися з річчю — означає подвоїти термін її життя. Якщо Петрик хоче стати чемпіоном носіння, не в тому розумінні, щоб стоптувати взуття швидше за інших, а справжнім чемпіоном, людиною, яка ставить рекорд довгочасного носіння, — а в Петрика така можливість є, — він повинен додержувати цих простих правил. Це теж дослід, і я попрошу вас виконувати його умови. Правила носіння додаю до листа. Покладаюся на Петрика. Колись і я був страшенним нечупарою, а зараз, уявіть собі, став навіть для інших прикладом акуратності. Дуже хочеться дізнатися, скільки ж можуть прослужити наші черевики, якщо їх носити нормально. Пишіть.

Р. S. Цими днями пущена перша експериментальна фабрика, де «чарівні» черевики вже виготовляються на конвеєрі».