Читать «Велике плавання» онлайн - страница 58

Синьйор Маріо де Кампанілла, нотаріус експедиції синьйор Родріго де Есковеда, матроси Хуан Роса, Хоакін Каска, Енріко Сольватор, Орніччо і я вийшли з юрби і стали поруч адмірала. Мені на подив, кілька хвилин подумавши, Яньєс Кріт також приєднався до нас.

— Пане де Есковеда, — звернувся адмірал до нотаріуса експедиції, — я ціную вашу відданість, але прошу вас повернутися з цими людьми до Кастілії й уповноважую вас говорити з монархами від мого імені. Я з цією невеличкою групою сміливців продовжуватиму свій шлях. Ми не потребуємо парусів, щогл і великої команди, бо течією нас приб'є до материка завтра чи післязавтра. Боцмане, накажи виводити хворих і спускати човни.

Матроси, зніяковіло перемовляючись поміж себе, юрмилися біля бортів.

— Погляньте, — презирливо сказав адмірал, — вони навіть бунтувати як слід не вміють.

У відповідь на його слова від матроського гурту відокремився Хуан Родріго Бермехо.

— Ваша милість вірно зволили зауважити, — сказав він, шанобливо зупиняючись за кілька кроків од адмірала. — Всій команді соромно за те, що сталося, бо ми зовсім не бунтівники, а вірнопіддані наших монархів. Не маючи ні крихти сухарів, ми неухильно продовжували б свій шлях, бо знаємо, що людина без їжі може прожити кілька днів, але під палючим сонцем без води навіть здорові не витримають довго, а в нас багато хворих. Синьйор Мартін Алонсо Пінсон вклав багато тисяч мараведі у цю подорож, проте він також пропонував синьйору адміралу змінити курс, щоб уникнути загибелі…

Хуан Родріго зовсім не скидався на бунтівника, але я бачив, як поступово адміралове обличчя наливалось кров'ю.

— Ми хотіли б попросити пана адмірала… — вів далі Хуан Родріго.

— Мовчати! — гримнув пан. — Чи не вважаєте ви вже, що ваш адмірал почне торгуватися з вами?.. Синьйоре де Есковеда, — звернувся він до нотаріуса експедиції, — у донесенні їхнім високостям не забудьте згадати, що бунтівники шукали заступництва у капітана Пінсона.

Це так мало скидалося на правду, що від подиву Хуан Родріго випустив капелюха з рук. Але він нічого не встиг сказати на своє виправдання, бо, загорнувшись у плащ, адмірал пройшов повз гурт зніяковілих матросів і повільно спустився у свою каюту.

Розділ IX

КАРТА ЕРНАНДЕСА КАЛЬВАХАРИ

Команда наша переживала важкі хвилини. «Пінті» подали сигнали, щоб вона прийняла на борт частину нашого екіпажу, таке ж розпорядження отримала і «Нінья».

Матроси тинялися без діла. Голод і спрага мучили нас, але мало хто з команди звертався по свою порцію води, пам'ятаючи про нещасних хворих, які потребували її більше від нас. Мені доводилось читати і чути розповіді про бунти на кораблях і, мушу зізнатись, наші матроси поводилися зовсім не як бунтівники.