Читать «Слідами вигнанця» онлайн - страница 144

Зустрічі з місцевими жителями завжди хвилюють мандрівника. Павел похапцем дістав бінокль і заходивсь оглядати місцину. В селищі чомусь не видко було й живої душі.

Тільки щось наче чорна мурашка вешталось поміж хатинками, певно ж таки людина.

Хвилин за тридцять Павел знову підніс бінокль до очей.

— Нгвуно! — раптом вигукнув він. — Нгвуно випередив нас!

— Нгвуно? — здивувався Домбо. — Чи добре дивись гамба?

— Бачу добре! Помилки не може бути!

— Гомба-гомба! (Гієна!) — презирливо засопло негреня й похопилося до хлопців.

Ті раптом збуджено зарепетували й почали вдивлятись удалину. Очі в Капока налились кров'ю. Павел наздогнав його й пішов попліч.

— Нгвуно — ваш товариш, — озвавсь він і допитливо скосував на молодого негра. — Він, зрештою, людина не погана. Ну, вчинив негарно, але ж тепер виправився. Подивись, як він страждає! Блукає, мов самітний гну. Приймемо його знову до гурту, га?

Капоко зсунув докупи брови й скреготнув зубами.

— Нгвуно повинен умерти! — просичав він,_ А біла» людина не дозволяє! Погано робить біла людина!..

Павел знову спробував загодити невблаганного тубільця.

— Нгвуно й так уже он скільки поневіряється. Досить з нього. Я йому пробачаю. Хлопцеві треба допомогти, й він стане добрий бана. Ось побачиш — виправиться! Нгвуно ж таки не вбив мене. Дивись — я живий і здоровий!

Капоко похмуро мовчав. Нарешті звів на географа свої розумні очі, а на виду йому застигла презирлива посмішка:

— Наш вождь мудрий, гамба! Він каже: з лихої людини не зробиш доброї!

— Нгвуно не лихий. Зіщулившись, негр просичав:

— Гомба-гомба! Він збирався вбити білу людину — друга нашого племені. Біла людина навчила нас швидко робити списи. Біла людина врятувала плем'я від ворогів. Знищила негідника Комба, який привів лихих білих у Слонячу долину. Нгвуно хотів прошити гамбу отруйною стрілою! А гамба неначе забув про це. Ні, гамба, так ми розгніваємо доброго духа!

— І всіх ви так караєте? — спитав Павел.

— Усіх! — відповів хлопець. — Тільки Комбові спочатку пощастило. Бенгас прогнав його, бо Комбо нишпорив по чужих хатинах і не хотів працювати на громадських землях.

— То й добре зробили, що прогнали, — проказав Павел, але Капоко не погодився.

— Комбо повинен був умерти! — відрубав хлопець. — Бенгас зробив помилку! Залишив підлотника живим, а Комбо взяв та й пішов до лихих білих. Лихі білі дали йому гарного намиста, й він привів їх до лібати племені. Білі вбили Маванду. Через те Бенгас став сумний і побачив, що зробив помилку. Якщо не вб'ємо Нгвуна, ця гієна вчинить так само, як і Комбо!

— Нгвуно ж не злодій! — заперечив географ.

Сердито стиснувши губи. Капоко виплюнув бетелеву жуйку.

— Нгвуно — ще гірший за злодія, гамба! Його посів лихий дух.

Слова молодого тубільця були прості, але мудрі. Аж тепер Павел остаточно збагнув, чому Маванда саме Капока обрала за нареченого. Капоко виявивсь не лише хоробрим, але й розумним хлопчиною.