Читать «Клуб «100 ключів»» онлайн - страница 27

А за хвилину Шінк'є ще раз довів, що окружні інспектори знають свою справу.

— Вийшовши від голландця, я, ніде правди діти, подумав, а чи не посміявся з мене той старий дивак. І тому вирішив перевірити котрусь із його заяв. Коли б вона підтвердилася, то й усьому іншому було б легше повірити.

Тож я подався до молочного бару. Довелося якийсь час почекати, доки в залі залишилася сама офіціантка. Ця справді невеличка на зріст гладуха, яка недавно приїхала із села і досі не може повірити, що вона справді живе в Парижі…

Я зайшов і запитав:

— Ви знайомі з добродієм Карлом?

Вона зашарілася, занепокоєно глянула на відчинені двері й прошепотіла:

— Хто ви? Навіщо це вам знати?

— Проста довідка. Я з поліції.

— В чому його звинувачують?

— Ні в чому. Це звичайна перевірка. Ви заручені?

— Можливо, ми колись і поберемося, та він досі мені ще не освідчився…

— Ви зустрічаєтеся з ним кілька разів на тиждень?

— Кожного вільного вечора…

— І чекаєте на нього за кілька кроків від особняка на авеню Жюно?

— Хто це вам сказав?

Тут з'явилася опасиста молодиця. Дівчина не розгубилася й голосно сказала:

— Ні, мосьє, в нас немає горгонзоли, є лише сир рокфор… Та в них майже однаковий смак…

Мегре всміхнувся.

— Вам довелося купити рокфору?

— Я сказав, що моя дружина любить лише горгонзолу… Оце і все, пане комісар… Не знаю, що розкажуть ще увечері мої колеги… А як там бідолашний Лоньйон?

— Я щойно дзвонив до лікарні. Лікарі ще нічого певного не кажуть, а він досі не опритомнів. Схоже на те, що друга куля зачепила верхівку правої легені, але в його теперішньому стані зробити рентген неможливо…

— Хотів би я знати, що він таке відкрив, щоб у нього стріляли. Коли б ви бачили того голландця, то здивувалися б не менше за мене. Важко навіть собі уявити, щоб такий поважний пан…

— Зробіть, будь ласка, одну річ, Шінк'є… Коли всі ваші люди повернуться до відділка, а особливо, коли заступлять на нічне чергування, накажіть їм зайнятися жінками… Як ви мені сказали, деякі з них приходили до особняка пішки. Отже, можна припустити, що вони мешкають десь поблизу. Звеліть також густим гребінцем прочесати нічні кабаре. Коли вірити вашому старому інвалідові, то навряд чи треба. шукати на тротуарах… Ви розумієте, що я маю на оці? Цілком можливо, що кінець кінцем пощастить знайти одну з тих, що побувала на авеню Жюно…

Певна річ, було б не менш цікаво знайти Марінетту Ож'є.

Та Моер зі своїми сотнями зразків річкового піску щось не поспішав вивести його на слід.

4. ВІДВІДИНИ ГОЛЛАНДЦЯ

— Алло! Голландське посольство слухає… — У трубці лунав молодий свіжий голос з легеньким акцентом, від самого звуку якого в уяві поставали пейзажі з вітряками, мов на коробках какао.