Читать «Знак Єдинорога» онлайн - страница 4

— Та й репутація небезпечного супротивника теж.

— Така репутація мені якраз і не потрібна. Я не збираюся цим займатися. Ні, це виключено.

— Тоді ми закруглилися. Майже…

— Що значить майже?

Примруживши очі, Рендом ретельно вивчав ніготь великого пальця своєї лівої руки.

— Як тобі сказати… мені зараз прийшло в голову, якщо ти не проти прибрати зі сцени ще кого-небудь, то саме час згадати про те, що вину можна перекласти на чужі плечі.

Я поміркував про це, докурив сигарету і промовив:

— Непогано. Але в даний момент у мене більше немає зайвих братів. Навіть Джуліан не зайвий. Та його й не підставиш.

— Необов'язково брати когось з родини, — відповів Рендом. — Навколо повно амберських дворян, у яких є мотив. Наприклад, сер Реджинальд.

— Досить, Рендом! Це теж виключено.

— Ну, тоді сірі клітинки в моєму мозку виснажилися.

— Сподіваюся, ті, що завідують пам'яттю, залишилися?

— Ну що ж…

Він зітхнув і потягнувся. Потім він встав, переступив через тіло і підійшов до вікна. Відкривши портьєру, він довго дивився вдалину.

— Ну що ж, — повторив він, — у мене є, що розповісти.

І Рендом почав згадувати вголос:

— Хоча секс у багатьох головне в житті, але майже у кожного є улюблена справа, якою він займається у вільний час. Для мене, Корвін, це гра на ударних, польоти і карти — в будь-якому порядку. Ну, можливо, трохи більше я люблю літати — без моторів, на повітряних кулях, планерах, але це вже від настрою залежить, сам знаєш. Запитаєш мене в інший раз, так я можу і по-іншому відповісти. Все залежить від того, чого тобі в цей момент більше всього хочеться.

Кілька років тому я був тут, в Амбері. Так, нічим особливим не займався. Батько ще був тут, і коли я помітив, що він ось-ось знову почне бурчати, я вирішив, що пора прогулятися. Аби куди подалі. Я давно помітив, що могутня сила його обожнювання і любов до мене пропорційна відстані між нами. На прощання він подарував мені вигнуту ручку для батога. Напевно, щоб його любов міцніла як можна швидше. Але ручка була одна принадність — з срібною обробкою, прекрасно зроблена. Мені вона дуже пригодилася. Я вирішив, що в одному затишному Відображенні зможу віддатися всім своїм маленьким задоволенням відразу. Їхати мені довелося довго, не буду набридати тобі деталями, тому що від Амбера це досить далеко. Цього разу я не шукав місця, де б я був якоюсь шишкою. Це швидко набридає або стомлює — в залежності від того, яку міру відповідальності звалювати на себе. Я ж хотів побути безвідповідальною нікчемою і досхочу повеселитися. Тексорамі було відкрите навстіж портове місто — спекотні дні, довгі ночі, багато хорошої музики, гра в карти вранці, ввечері і, взагалі круглий день. Дуелі кожен красивий ранок, а в проміжках — бійки і каліцтва для тих, кому кортить. У мене був маленький червоний планер і я мало не кожного дня літав. Відмінне було життя! Ночами я безперервно тарабанив у підвальчику біля річки, де стіни потіли не менше відвідувачів, і дим плавав навколо ліхтарів, немов струмені молока. Закінчу грати, йду розважатись. Зазвичай це була жінка або карти на весь залишок ночі. Чортів Ерік! Знову згадав… ти знаєш, він одного разу заявив, що я пересмикую карти! Карти — це єдина річ, де я ніколи не махлював. Гра — справа серйозна. Просто я хороший гравець, та й везе мені. На відміну від Еріка. Він був кращим майже у всьому, і навіть сам собі не міг зізнатися, що де в чому інші сильніші за нього. Якщо ти весь час перемагаєш його, значить ти шахраював. Одного вечора, він трохи в бійку не поліз з цього приводу. Могло погано скінчитися, але Жерар і Каїн зам'яли справу. Треба віддати належне Каїнові. Того разу він встав на мою сторону. Бідолаха… Яка мерзенна смерть, а? Горло… Ну лади, гуляю я в Тексорамі, займаюся музикою і дівчатами, виграю в карти і ношуся по небу. Пальми і квітуча по ночах жовта фіоль. Добрі портові запахи-прянощі, кава, дьоготь, сіль і все таке інше… Дворяни, купці і селяни — такі ж самі, що майже всюди. Моряки і різноманітні мандрівники з'являються і зникають. Люди на зразок мене, ні у що особливо не потикаються. По-справжньому. З рештою я майже не спілкувався. Зрідка щось подібне до вітальних листівок через Карти і все. Я майже не думав про Амбер. Все змінилося в одну ніч. У мене в руках був Великий шолом, і хлопець навпроти мене ніяк не міг вирішити, блефую я чи ні.