Читать «П"ятеро поросят» онлайн - страница 29

— Так, звичайно, у справі Крейль!.. — сказав по паузі.

Еркюль Пуаро запитав стурбовано:

— Можливо, це вам неприємно, пане Блейк?

— О, щодо цього… Навіщо ображатися на те, чого ти не можеш заперечити? Справа Керолайн Крейль є нашою загальною справою. Кожен може написати про неї. Тут нема ніякого резону заперечувати. Це з одного боку, а з другого — я не приховую від вас, що це мені дуже неприємно. Еміас Крейль був один з кращих моїх друзів. Мені б не хотілося цю неприємну історію ворушити знову. Але що ж, інколи доводиться робити і всупереч своєму бажанню.

— Ви філософ, пане Блейк.

— Ні, але я добре знаю, що це зовсім ні до чого — стріляти з гармат по горобцях, Я гадаю, ви будете менш докучливим, ніж багато інших.

— У всякому разі, я сподіваюся написати про все це тактовно, — сказав Пуаро.

Філіп голосно розсміявся, хоч це його ніскільки не тішило.

— Мені хочеться приснути од сміху, коли я чую від вас подібні речі.

— Смію вас запевнити, пане Блейк, що мене це справді цікавить. І не тільки задля грошей. Я щиро хочу поновити минуле, відчути і побачити своїми очима події, проникнути за межі того, що здається очевидним, і уявити собі думки і почуття артистів цієї драми.

— Я не бачу в цій історії якихось особливих тонкощів. Звичайний процес. Звичайна жіноча ревнивість — і більш нічого.

— Мене б дуже цікавили, пане Блейк, ваші враження від цього процесу.

Блейк сказав з несподіваною різкістю:

— Враження, враження! Та не говоріть ви так педантично! Я ж не був там присутній як звичайна істота, яка тільки реагує і вражається! Мені здається, ви не даєте собі звіту… Адже це був мій друг — розумієте? — якого отруїли. І якщо б я реагував оперативніше, я міг би його врятувати!

— Як ви прийшли до такого висновку, пане Блейк?

— А ось як. Гадаю, ви вже прочитали виклад фактів, зв'язаних зі справою?

Пуаро кивнув головою.

— Дуже добре. Того ранку мій брат Мередіт покликав мене до телефону. Він був надзвичайно схвильований. Один з його проклятих хімічних препаратів зник, а препарат цей був смертельний. Що ж я зробив? Я сказав йому прийти і обміркувати це питання, вирішити, як краще повестися. Ви розумієте, вирішити, що краще… Я й сьогодні дивуюсь, як я міг так міркувати, бовдур! Я повинен був діяти негайно, не втрачаючи часу. Піти одразу ж до Еміаса і попередити його, сказати: «Керолайн викрала трунок у Мередіта. Тобі й Ельзі варто оберігатися».

Блейк устав, схвильовано заходив по кімнаті.

— Заради бога, пане Пуаро! Ви вважаєте, що я мало терзався потім через це? Я ж знав! Отже, у мене була можливість врятувати його, а я все зволікав, чекаючи на Мередіта! Чому мені забракло глузду зрозуміти, що її не втримають уже ніяка цнотливість чи вагання? Керолайн взяла трунок для того, щоб його використати, і, лихий би його взяв, використала при першій же можливості. Вона і не чекала, поки Мередіт помітить нестачу. Я знав, що Еміас у смертельній небезпеці і нічого не зробив!

— Мені здається, ви несправедливо себе картаєте, добродію, у вас було досить мало часу…