Читать «П"ятеро поросят» онлайн - страница 27

Інспектор поліції Хейль перервав свою розповідь.

— А тепер, — сказав він згодом незаперечним тоном, — чи знаходите ви щось неприродне в моїх словах?

— Абсолютно нічого.

— От бачите!

— Однак, — сказав Еркюль Пуаро, — я хочу переконатися в цьому сам. Я вважаю…

— Що ви збираєтеся робити?

— Я зроблю візит кожній з цих п'яти персон. Щоб почути від кожного його версію.

Інспектор Хейль меланхолійно зітхнув:

— Пане Пуаро, але ж це чисте безумство! Жодна версія не буде схожа на іншу. Невже ви не даєте собі звіту в цьому? Ніколи двоє не згадують про одне і те ж однаково, чи хоч би в тому ж порядку. Тим більше, після того минуло стільки часу. Ви почуєте п'ять оповідей про п'ять різних убивств!

— Саме на це я і розраховую, — сказав Пуаро. — Це буде дуже повчально.

«ОДНЕ ПОРОСЯТКО ПІШЛО НА РИНОК…»

Філіп Блейк був саме такий, як його схарактеризував Монтегю Депліч: людина розумна, життєрадісна, з деякою схильністю до ожиріння.

Зустріч була, призначена о пі в на сьому одного з суботніх днів. Філій якраз успішно закінчив партію в гольф, вигравши у свого супротивника папірець у п'ять фунтів стерлінгів. Він був у гарному настрої.

Еркюль Пуаро пояснив йому, хто він і з якою метою прийшов. Він вважав, що, принаймні за таких обставин, не зрозуміти Блейкові, що мова йде про видання серії книжок про нашумілі злочини.

Філіп Блейк спохмурнів.

— Боже мій, навіщо пишуться подібні книжки?

Еркюль Пуаро знизав плечима. Того дня він з особливою ретельністю підкреслював своє іноземне походження, згоден був навіть, щоб його зневажали, хоч, звичайно, і з деякою поблажкою. Він буркнув:

— Публіка, знаєте… Вона їх буквально пожирає.

— Вампіри! — сказав Філіп Блейк, однак у тоні його відчувалась веселість, обличчя не морщилось, не виявляло ці тіні неприязні, як це було б, мабуть, з іншою, більш вразливою натурою.

Еркюль Пуаро стенув плечима.

— Така вже природа людини. Ми з вами, пане Блейк, значмо людей і не створюємо ілюзій щодо наших ближніх. Більшість з них непогані, але їх не можна ідеалізувати.

Блейк сказав щиро:

— Я особисто давно вже відмовився від ілюзій!

— Зате, як мені казали, ви чудесний оповідач анекдотів.

— О! — Очі Блейка засвітились. — А оцей ви чули?..

Притча була не вельми повчальна, але втішна, в потрібну хвилину Пуаро розсміявся.

Філіп відкинувся на спинку стільця, примруживши очі, що свідчило про його добрий настрій. Еркюлеві Пуаро нараз прийшло в голову, що цей тип надто схожий на самовпевнене поросятко.