Читать «П"ятеро поросят» онлайн - страница 28
Агата Крісті
Який же він, цей Філіп Блейк? Людина, що, здається, позбавлена турбот. Самовпевнена, всім задоволена. Його не хвилюють ні докори совісті за минуле, не переслідують спогади… Так, гарне відгодоване поросятко, що, потрапивши на ринок, заслужило найкращу ціну… Але ж раніше, напевне, він був іншою людиною, кращою. Мрл°Дим він, мабуть, був гарний. Очі його, правда, дещо наближені одне до одного» але взагалі він надто добре складений, гарний хлопець. Цікаво, скільки йому зараз років? Певно, думав Пуаро, десь за п'ятдесят. Отже, під час смерті Крейля йому було близько сорока. Тоді він був вільніший, менш заглиблений у своє заняття, вимагав тоді більше від життя, а одержував, мабуть, менше.
Пуаро запитав, мабуть, тільки для того, щоб викликати розмову:
— Ви ж розумієте моє становище?
— Ні, їй-богу, повірте, не розумію.
Біржовий маклер знову випрямився, погляд його став допитливий:
— Чому ж ви… Хіба ви не письменник?
— Ні, зовсім ні. Я детектив.
Мабуть, ніколи раніше Пуаро не виявляв такої скромності.
— Зрозуміло. Знаменитий Еркюль Пуаро!
Але в тоні Філіпа Блейка була й доля насмішки. Він був щирим англійцем, щоб сприймати серйозно претензії якогось іноземця. Своїм сердечним друзям він сказав би: «Маленький втішний шарлатан. О! Уявляю собі! Його вигадки, напевне, хвилюють дам!» І хоч ця його насмішкуватість була саме тим, що намагався викликати Пуаро, вона не принесла йому задоволення. Треба бути хтозна-якою людиною, щоб не схвилюватися іменем Пуаро!
— Я щасливий, — щиро сказав Пуаро, — що ви про мене стільки наслухані. Мій успіх, дозвольте вам повідомити, полягає в психологізмі, у вічному «чому», «навіщо» людської поведінки. Це й є, пане Блейк, те, що зараз цікавить світ у галузі злочинства. Раніше переважала романтична течія. Найбільші злочини переказувалися лише з одної позиції, з точки зору любовних історій. Сьогодні все зовсім інакше. Люди з цікавістю читають про доктора Кріппене, який убив свою дружину — гігантську жінку, тоді як сам був зовсім маленький і непомітний, що змушувало його почувати себе неповноцінним. Про знамениту злочинницю, яка згубила батька за те, що колись у дитинстві лаяв її. Ось те «чому», «навіщо» злочину, яке захоплює сьогодні.
Філіп Блейк сказав, позіхаючи:
— Це «навіщо» в більшості злочинів досить зрозуміле: гроші.
Пуаро скрикнув:
— О ні, добродію! Це «навіщо» ніколи не зрозуміле. В цьому й суть!
— І саме тут ви входите в гру?
— І тут, як ви сказали, я входжу в гру! Письменники вирішили знову переглянути, розповіді про деякі злочини минулого, подивитися на них через призму психології. Психологія в злочинах — ось моя спеціальність. І я прийняв це доручення.
Філіп Блейк усміхнувся.
— Досить вигідно, мабуть?
— Сподіваюся, так. Безсумнівно, так.
— Поздоровляю. Тепер, можливо, ви мені скажете і те, де я входжу в гру?
— Звичайно, у справі Крейль, добродію.
Філіп Блейк навіть не здригнувся, однак задумався.
