Читать «Озма з країни Оз» онлайн - страница 52

А Біліна, вернувши всю королівську родину Країни Ев до їхньої справжньої подоби, почала вишукувати зелені прикраси, в які було обернено людей із Країни Оз. Познаходити їх було неважко, і невдовзі всі двадцять шість офіцерів, та й рядовий, зібрались довкола Рудої Курки, радісно дякуючи її за порятунок.

Тридцять семеро живих людей у покоях палацу дуже добре знали, що своєю волею вони завдячують кмітливості Рудої Курки, і щиро-щирісінько вихваляли її за те, що вона визволила їх від чарів Короля Номів.

— А тепер, — сказала Біліна, — я повинна знайти Озму. Вона, безперечно, десь тут і, звичайно, вона зелена, як усе, що з Озу. Отож дивіться всюди, дурні вояки, й допомагайте мені шукати.

Та вони довго не могли знайти нічого зеленого.

Проте Королева, ще раз перецілувавши своїх дев’ятьох дітей, знайшла тепер час зацікавитися тим, що робиться навколо, і сказала курці:

— А може, дорогенька моя, те, що ви шукаєте, — коник?

— Та звичайно ж коник! — вигукнула Біліна. — Ні, далебі, я така дурепа, як і оці браві вояки.

Зачекайте, я вернусь і знайду його.

Вона побігла до кімнати, де бачила трав’яного коника, і за хвильку Озма з Озу, така ж гарна й тендітна, як і була, ввійшла й підступила до Евської Королеви.

Вони привіталися так, як вітаються царствені особи.

— Але де ж мої друзі — Страхопуд і Залізний Дроворуб? — спитала Озма.

— Зараз я їх розшукаю, — відказала Біліна. — Страхопуд — із суцільного золота, Тік-Так — теж.

Я тільки не знаю точно, що стало із Залізного Дроворуба, бо Король Номів сказав просто, що його обернено в щось дуже кумедне.

Озма завзято допомагала Курці в її розшуках, і скоро Страхопуд та Механічний Чоловік, які були оздобами з блискучого золота, знайшлись і вернулись у свою звичайну подобу. Та хоч скільки вони шукали, а ніде не знайшли кумедної оздоби, яка б могла бути оберненим Залізним Дроворубом.

— Тут можна зробити тільки одне, — сказала нарешті Озма. — Вернутись до Короля Номів і примусити його сказати, в що обернено нашого друга.

— А як не скаже? — засумнівалась Біліна.

— Повинен сказати, — твердо мовила Озма. — Король не повівся з нами чесно, бо під личиною справедливості й добродушності він заманив нас усіх у пастку, і ми були б зачаровані навіки, якби наша мудра й кмітлива приятелька, Руда Курка, не знайшла способу врятувати нас.

— Король — негідник, — сказав Страхопуд.

— Його сміх гірший, ніж у іншої людини лайка, — озвався, здригнувшися, рядовий.

— Я га-дав, що він чес-ний, але я по-ми-лився, — зауважив Тік-Так. — Мої дум-ки зви-чайно пра-виль-ні, але з вини «Ко-валя, Бля-ха-ря й Ком-панії» вони ча-сом зби-ва-ють-ся на хиб-ні стеж-ки або не діють як тре-ба.

— Та ні, «Коваль, Бляхар і Компанія» зробили тебе добряче, — сказала Озма. — Гадаю, їх не слід ганити за те, що ти вийшов не зовсім досконалий.

— Дякую, — мовив Тік-Так.

— Ну, то ходімо назад до Короля Номів, — сказала Біліна своїм різким голоском. — Послухаємо, що він скаже.

І вони рушили до входу: Озма попереду, а за нею Королева зі своїм почтом із юних Принців та Принцес. Далі йшов Тік-Так, за ним — Страхопуд із Біліною, що сиділа на його напханому соломою плечі.