Читать «Тайники розкриваються вночі» онлайн - страница 69

— Подихали повітрям, — спокійно і навіть весело відповів Божко, і Костів зуб наче заблищав ще дужче.

Інна кинула пильний погляд на Божка, на Юрія і здогадалась, що чоловіки про щось розмовляли. Власне, це ж вона організувала зустріч, на якій Андрій брався умовити хлопця піти з міліції. Але чому Юрій такий схвильований і наче невдоволений? Здається, невдячність — одна з рис його характеру.

Інна ображено стиснула губи.

— Тепер ще по одній, — запропонував Божко.

— Більше не п'ю! — заперечив Гармаш.

— Ну, заради доброго діла можна, Юрку… А згадай, як ми познайомились у вагоні і подружились…

Божко, здавалося, вже повністю опанував себе, як завжди, доброзичливо жартував, тільки, коли, перехилившись через Інну, наливав Юркові, пальці його ще тремтіли, і він пролив вино.

— Ой, Андрію, — скрикнула, відсовуючись, дівчина. — Ви плаття заллєте…

— Не біда, Інночко. Нове подарую.

— Ого, який ви щедрий! — неприродно засміялася дівчина. — Я таких подарунків не беру.

Юрій намагався підробитись під загальний тон компанії, але не зміг. Щоб не виказати себе, втупив погляд у тарілку — бо йому самому здавалося, що з очей так і бризкає лють, — і вимушено осміхався.

Та ось повз їхній столик пробігла офіціантка. Лейтенант гукнув її і поліз до кишені. Ще раз подумав, як то добре, що він сьогодні одержав зарплату і не встиг віддати гроші матері.

— Ні, ні, платитиму я, — як завжди, промовив Божко і витяг квадратно шкіряне портмоне, прикрашене блискучими металевими оздобами.

— Тоді, як кажуть, на німецький рахунок. Кожний за себе, — рішуче заявив Юрій.

— Он як! — закопилила губу Зіна, яка досі не промовила жодного слова в компанії, а тільки шушукалась із Костем. — Хіба дівчата коли-небудь платять?

— Я маю на увазі мужчин, — не бажаючи починати з нею дискусію, буркнув лейтенант і, поділивши в думці суму рахунку на три, поклав свою частку на блокнот офіціантки.

На хисткій дерев'яній кладці, що вела з ресторану-пароплава на берег, Інна обіперлася на руку Юрія. Він ще дякуватиме їй за цей вечір!.. І як прикро, що не можна відкритись, сказати, що зустріч з Андрієм організувала вона. Коли-небудь, як Юрко стане директором великого підприємства або видатним ученим, нагадає йому про це…

Тепер Інна не здалася юнакові граціозною і легкою. Кладка хиталась у нього під ногами, в голові гуло, світ паморочився, хоч Юрій був зовсім тверезий, і якась гірка образа, по-дитячому болюча й несправедлива, стискала його серце.

На набережній примусив Інну попрощатися з компанією і повернув з нею у протилежний бік, до мосту Патона.

Інна щось говорила, але він не слухав, не розумів жодного її слова.

Зелений вогник таксі врятував його. Молоді люди помчали до міста. Гармаш уже не мав чого критися і з люттю послав якусь гадину під три чорти.

— Що з вами, Юрку? — здивувалася і образилась дівчина. — Чого це ви? Наче багато й не пили…

— Даруйте, Інно, страшенно розболілась голова.

Він мовчки висадив її біля дому і, навіть не подякувавши за товариство, пристукнув дверцятами.