Читать «Тайники розкриваються вночі» онлайн - страница 37

— Це я розумію… — погодився Юрій.

— Більше спирайтеся на громадськість, на людий, на чесних людей, — продовжував Погосов. — Без них ми нічого не зробимо. Ми ж їхні інтереси обстоюємо. Отже, це їхня боротьба передусім, а ми лише служимо їм, допомагаємо їм. Саме тому люди охоче простягають нам руку…

Юрій згадав, що і Вовченко казав йому приблизно те ж саме.

— Залучіть дружинників, обережно, з вибором. Небагатьох. Декого із самої фабрики. Вони допоможуть перевірити кожен факт. З цього й почніть…

Лейтенант поклав анонімний лист у папку, де лежали повідомлення з райвідділу міліції про дрібні крадіжки на «Оріоні», протоколи допитів затриманих на прохідній фабрики, і все замкнув у сейф. З радістю вискочив із задушливої кімнати.

У коридорах старовинного будинку, куди не заглядало сонячне проміння, тягло прохолодою. Поки Юрій спустився вниз по лунких металевих, витертих ногами до блиску, сходах, йому здалося, що він теж охолов. На вулиці лейтенант примружився на сліпуче сонце, немов вибираючи, куди повернути. І потім діловито попрямував до райвідділу.

Тіні Марка Штрома

Такий самий молодий хлопець, як і Юрій, начальник штабу добровільної дружини, слухаючи оперативного уповноваженого, задумливо куйовдив вигорілий за літо непокірний чуб.

— Треба простежити за однією людиною, — говорив лейтенант Гармаш. — Потрібна ваша допомога. Кого можете порекомендувати з дружинників?

— У нас хороші хлопці… Валентина Чернявського можна… Інженер. Сам конструює фотоапарати. У нього є такий портсигар, в якому вмонтовано апарат. Розкриє, візьме сигарету — і кадр готовий…

— Ну, технікою ми самі не бідні, — усміхнувся Юрій. — Головне, щоб людина була надійна.

— Абсолютно.

— І одну дівчину.

— Дівчину? Беріть Шевчук Надю. Студентка університету. Нещодавно сама затримала грабіжника.

— Гаразд, — записав у блокнот прізвища Юрій. — В резерв ще одного… І сьогодні зберіть, я проінструктую їх…

Наступного ранку молодий інженер Чернявський і студентка Шевчук зустрілися біля Управління легкої промисловості.

Це було людне місце. Багато легкових машин під'їжджало до високого строгого будинку з полірованими колонами. Частина автомобілів залишалася біля управління, мовчазно й значуще поблискуючи лакованими боками, поки їхні господарі вели переговори з начальством.

Чернявський і Надя вдавали закоханих, які не знайшли ліпшого місця для освідчення, ніж оцей людний під'їзд. Відомо, що закохані нікого не бачать, окрім самих себе.

Проте, розмовляючи, обоє не зводили очей з вулиці, оглядали кожну машину, кожну людину, яка входила до будинку.

Довгов'язого рудого чоловіка, фотографія якого лежала у кишені Валентина, все ще не було.

Незабаром молоді люди втомилися, і Валентин наказав дівчині посидіти в скверику.