Читать «Дисертація лейтенанта Шпильового» онлайн - страница 24
Генадій Савичев
Отже, досить повна картина дитинства Матвія в моїх руках. Це був звичайний хлопець. Іноді бешкетував, за що мав покарання, іноді його хвалили. Із усіх спогадів про Матвія я звернув увагу на одну деталь: навколо нього завжди гуртувалися товариші. Колишня вчителька так і написала: «Матвій був хлопець, якого не можна собі уявити поза колективом. У школі він організував голосне читання «Пионерской правды», організував тимурівську команду і спортивні секції, взагалі він був ініціатором багатьох хороших справ».
— Розумна ця Нюра Пасивіна, — сказав я.
Марія Андріївна кивнула головою.
— До речі, вона взяла у мене вашу адресу.
— Навіщо?
— Каже, завинила перед Шпильовим, що не зберегла документів.
Я пішов з музею, відчуваючи в душі особливе піднесення. Поки що справи посувалися гаразд.
НА КОГО ПОЛЮВАЛИ?
За наказом полковника Танюшина до мене завітав капітан Костін. Ми попрямували до автоінспекції.
— Треба розібратися з аварією на Заріченському шосе, — заявив Костін. — Адже й ви були тоді в автобусі.
Автоінспекція була розташована в центральній частині міста. Ми увійшли в непоказний будинок з темним похмурим коридором. Костін штовхнув двері до якогось кабінету. Капітан міліції сидів за письмовим столом, рясно заплямованим чорнилом. Перед капітаном стояв парубок, очевидно шофер, і з каяттям м’яв у руках заяложений кашкет.
Капітан підвів голову і запитливо глянув на нас.
— Я від полковника Танюшина, — сказав Костін і показав червону книжечку. — 3 приводу аварії на Заріченському шосе.
— Зрозуміло, — відповів капітан і, обернувшись на стільці, постукав кулаком у фанерну перегородку.
За кілька хвилин до кімнати зайшов скуйовджений молодий лейтенант.
— Аварію на Заріченському ти розслідував?
— Я.
— Ось товариші від полковника Таиюшина. Цікавляться аварією.
Лейтенант здивовано подивився на нас і відрекомендувався:
— Звєрєв.
Ми пройшли слідом за Звєрєвим до тісної кімнати. Усі її стіни, до самої стелі, були заставлені стелажами з товстими папками.
— Випадок досить звичайний, — промовив лейтенант, дістаючи папку. — На крутому спуску відмовили гальма. Треба сказати, що шофер молодець. Вивернув машину на узбіччя так, що обійшлося без жертв, а могло бути…
Костін узяв папку і заглибився в документи.
Я сів на табуретку. З-за дощаної перегородки лунав голос автоінспектора, який розмовляв з парубком. Розмову чути було так виразно, що здавалося, ніби ми були поруч.
— Ну, що ж, — мовив капітан, — доведеться відібрати у вас права.
— За що? — схлипнув парубок. — Що завгодно робіть зі мною, а швидкість була менше сорока кілометрів.
— Як же менше? — стомлено доводив автоінспектор. — Ось і інші шофери, які стояли поруч з Куніциним, підтверджують, що швидкість була велика.
— Інші, — буркнув парубок. — Та, коли хочете знати, вони що завгодно можуть підтвердити.
У цей час Костін переглянув усю справу і підвів голову.
— Причину виходу з ладу гальмового пристрою з’ясували?
— З’ясував, — відповів Зверев. — Пробило гідравлічний привод. От і гальмова рідина витекла.