Читать «Брамник» онлайн - страница 126

Він усім корпусом повернувся до Легіара:

— Ларте, може, ти поясниш, як виправити наслідки твоєї… як би його сказати м’якше… доброти? Як би нам запхати його в яку-небудь річ, перш ніж він перетворить нас у помийні цебра?

— Він позбавився магічного дару, — повільно промовив Легіар.

— Про це говориться в проріканні, — пожвавішав Орвін. — «Він маг і не маг. Він зрадив і залишився відданим. Він позбавлений дару, він був могутній і став безпорадний»…

Орвін урвав свою промову, оскільки його цитата виявилася не зовсім доречною.

Легіар похилив голову.

— Так, — сказав він глухо. — У лиху годину я його звільнив.

Ест дивився на нього похмуро й без жодних жалощів:

— Думай, Ларте. Думай, як його зупинити. Твого годованця. Твого улюбленця.

— Твого теж, — слабко огризнувся Ларт.

— Ви не розумієте головного! — втрутився Орвін. — Не Марран головний і не його помста вам… Третя Сила виверне цілий світ навпаки… — він важко переводив подих.

Ест крізь зуби спитав:

— А навіщо, Орві? Навіщо це Третій Силі? Чого вона, власне, хоче?

Орвін провів пальцем по краєчку келиха. Келих писнув.

— Ніхто не знає… І не може припустити. Це ж не людська логіка, розумієш? Може, вона хоче покарати нас за щось… Чи, скажімо, завоювати… А може, вона колекціонує сонця, розважається?

Він посміхнувся — над силу й зовсім невесело. Ест теж раптом ощирився:

— А якщо ніхто не знає, то чого ж ми скиглимо завчасно? «Виверне світ навпаки», так, Орві? А що, коли це благодіяння для світу, якщо його вже вивернуто, якщо ця ваша Третя — не різник, а костоправ?

У Орвіна, як мені здалося, навіть губи затрусилися:

— Як ти можеш… Згадай прорікання, Аль, «земля присмокчеться до твоїх підошов і втягне в черево своє… Паростки спіймають у липке павутиння всіх, що мають крила»…

Він говорив дедалі тихіше, поки нарешті вмовк.

Ест холодно знизав плечима, взяв зі столу ніж і заходився зосереджено дряпати стільницю:

— Ти маг, і не мені тобі пояснювати. Вже що, здавалося б, страшніше: взяти та й розпороти людині живота. А якщо розпорює хірург? Зовні все виглядає, як бійня: потоки крові, біль, страх… Однак пацієнт, замість неминучої могили, вирушає, скажімо, на вечірку… Не відразу, звичайно. Через деякий час. Але на все потрібен час. І все має свою ціну.

Він устав з-за столу й замислено провів ножем по своїй щоці.

— І не треба так дивитися, Орвіне. Це, по суті, балаканина. Може, так, а може, й інакше. Але на світі іноді відбуваються страшенно цинічні речі, друже мій.

— «Але стократ гірше тим, хто має магічний дар…» — тихо й докірливо проказав Орвін.

Ест знову знизав плечима:

— Ну то й що… Але маги на те й маги, щоб не заплющувати очей тоді, коли так і хочеться замружитися.

Але тут Ларт, який весь час думав про щось своє, підвівся і стис кулаки. Обвів усіх важким поглядом, а далі півголосом зронив:

— Годі.

Тоді обоє глянули на мого хазяїна. Він тихо продовжив:

— «Тільки Брамник відчинить двері, тільки Воротар… Воротар відчинить, і ЦЕ ввійде, але не раніш!»

Він перевів дух:

— Ти сказав, Аль, його нема на земній поверхні? Де ж він? Там, біля Дверей. Біля Дверей, розумієте? Він пішов відчиняти. Але ми… Він не повинен встигнути. Я, Легіар, ладен віддати життя за це.