Читать «Емілі з Місячного Серпа» онлайн - страница 192

— Не знаю, чи є на світі людина така щаслива, як я нині, — сказала Емілі. — А ще, тітко Елізабет, я знов відчуваю голод, і це дуже приємно!

Розділ 31. Велика мить у житті Емілі

Здоров’я Емілі відновлювалося дуже повільно. Процес фізичного одужання тривав нормально, але душевна, чуттєва кволість, певна апатія не полишали її. Що вдієш: не можна безкарно дотикатися до найсокровенніших таємниць, таємниць життя і смерті. Тітка Елізабет говорила, мовляв, Емілі «вередує», та й годі. Але дівчинка була занадто спокійною і щасливою, щоб вередувати. Казати просто, життя на певний час утратило для неї свою принадність, що стало наслідком вичерпання життєвої енергії. Виснажена батарея дуже помалу наповнювалася електричним струмом.

Навіть якби вона була в доброму здоров’ї, то все одно тепер не мала би з ким бавитись. Перрі, Ільза і Тедді теж захворіли на кір — усі троє в один день. Пані Кент одразу з гіркотою заявила, що Тедді заразився від Емілі, хоч насправді всі вони підхопили заразу в недільній школі, яку відвідували й діти з Гусячого Ставу. Пошесть охопила все Чорноводдя, мало не всі діти лежали хворі; у Тедді й Ільзи перебіг недуги виявився досить легким, та Перрі, який при перших ознаках хвороби категорично зажадав переправити його до тітки Томаси, деякий час був на межі смерті. Емілі не повідомляли про небезпеку, що затяжіла над його життям, допоки вона не минула, однак і тоді це справило на неї приголомшливе враження. Що там казати — навіть тітка Елізабет ходила зажурена й налякана, з подивом зауваживши, що без Перрі в Місячному Серпі так порожньо і незатишно.

На втіху Емілі, Дін Пріст провів цей невеселий відтинок часу в Чорноводді. Його товариство було недужій дівчинці саме тим, чого вона потребувала. Він допомагав їй відновити душевні сили. Разом ходили на довгі прогулянки за межі Чорноводдя. І завжди їх супроводжував Твід. Бували вони у таких кутках, куди Емілі ще ніколи не забрідала. Щовечора спостерігали, як блідий місяць ставав дедалі білішим, дедалі більшим. Дивилися на зорі, що сходять, і Дін розкривав перед Емілі таємниці зоряного неба, називав їй сузір’я, водночас оповідаючи міфи, що пов’язані з тим або тим сузір’ям. Проте… першого ж дня, коли Тедді став одужувати, Емілі побігла до оселі Кентів і пробула там від полудня до вечора, а Горбань Пріст рушив на прогулянку самотою, якщо взагалі рушив…

Тітка Елізабет була з ним неабияк привітна й люб’язна, хоч Прістів з Попового Ставу не жалувала й ніколи не почувалася впевненою у собі під насмішкуватим поглядом зелених очей «Горбаня», котрі, як їй здавалося, мали за ніщо і Мурреївську гордість, і навіть Мурреївські традиції.

— Він не позбавлений Прістівської пихи, — мовила вона до Лаури. — Втім, це не розвинено в нім так сильно, як у інших Прістів. Але він позитивно вплинув на Емілі — від часу його приїзду вона явно пожвавішала.