Читать «Емілі виростає» онлайн - страница 162

Емілі згадала пораду, яку батько Високого Джона давав своїй дружині:

— Бріджіт, як люди тобі докучають, випни нижню губу. Випни, кажу, губу.

Емілі відкопилила нижню губу.

— Дуже грайливий пес, — зауважила вона іронічно.

— Дуже, — незворушно підтвердила панна Роял.

— Чи не вважаєте ви, що йому потрібна дещо суворіша дисципліна?

— Не вважаю. Напевно, ні, — відказала панна Роял, очевидно, думаючи про своє.

Тієї миті Чу-Чін повернувся, обійшов кімнату, винюхуючи щось по кутах, і стрибнув на канапу, де вмостився з усією можливою зручністю.

Емілі видобула з торбинки записника й олівця.

— Пан Тауерс доручив мені взяти у вас інтерв’ю, — нагадала вона.

— Розумію, — байдуже кинула панна Роял, не зводячи очей зі свого обожнюваного песика.

Емілі:

— Отже, чи можна поставити вам декілька запитань?

Панна Роял з перебільшеною люб’язністю:

— Дуже рада буду відповісти.

(Чу-Чін, перевівши дух, зістрибує з канапи й вибігає крізь прочинені двері до їдальні).

Емілі, заглянувши до нотатника, ставить перше своє запитання:

— Яким буде, на вашу думку, результат виборів у Сполучених Штатах?

Панна Роял:

— Ніколи над тим не замислююсь.

(Емілі, стиснувши губи, занотовує: «Вона ніколи над тим не замислюється». Чу-Чін з’являється знову, несучи в зубах запечене курча, й вискакує через вікно до саду).

Панна Роял:

— О, моя вечеря!

Емілі, повертаючись до зазначеної теми:

— Чи вірогідно, щоб Конгрес Сполучених Штатів підтримав нещодавні пропозиції канадійського уряду?

Панна Роял:

— Ага! Отже, уряд Канади зробив Штатам якісь пропозиції? Ніколи про це не чула.

(Емілі записує: «Ніколи про це не чула». Панна Роял поправляє своє пенсне).

Емілі думає: «З таким носом, коли зістарієш, ти виглядатимеш натуральною відьмою». Говорить: «На вашу думку, — історичний роман пережив себе як літературний жанр?»

Панна Роял стомленим голосом:

— Я завжди лишаю вдома свої думки та погляди, коли виїжджаю на відпочинок.

(Емілі пише: «Лишає вдома свої думки та погляди, коли виїжджає на відпочинок». Емілі прагне закінчити це інтерв’ю якнайскоріше. Переказала б його по-своєму, своїми словами, але знає, що пан Тауерс не прийняв би такого матеріалу. Втішає її згадка про новісіньку, непочату книгу «від Джиммі», яка дожидає на неї вдома, до якої впише таємний звіт про свої відвідини панни Роял. Заходить Чу-Чін. Емілі чудується, як він подужав упоратись з цілим курчам за такий короткий час. Чу-Чін, вочевидь, запрагнув десерту, бо миттю зриває з канапи мереживну серветку пані Роял, втискається з нею під фортеп’яно і починає старанно її жувати).

Панна Роял, палко:

— О, любий пес!

Емілі, у приступі натхнення:

— Ви любите шпіців?

Панна Роял:

— Це наймиліші створіння з тих, що існують під сонцем.

Емілі, ледве чутно, до себе: «Ну, один погляд вона все ж привезла з собою на відпочинок». До панни Роял: