Читать «Емілі виростає» онлайн - страница 126

— Ота мала Стар з Місячного Серпа є найрозважливішою і найтактовнішою дівчиною у своєму віці, яку я бачив коли-будь у житті.

Дивина: такий поважний, такий великий державний муж — і не вважає мене потворою!

А він був просто блискучий: мудрий, гострий на слово, з тонким почуттям гумору. Мені здавалося, — я п’ю якийсь хмільний, чарівний трунок. Геть забула про присутність тітки Рут. Це подія, справжня подія — зустрітися з людиною, яка безпосередньо причетна до зростання потуги й величі нашої батьківщини!

Перрі пішов сьогодні на вокзал, аби хоч поглянути на пана Герберта. Перрі твердить, мовляв, стане колись великою людиною — такою, як пан Герберт. Але… ні, не думаю. Перрі здатен (я вірю в це) доскочити досить високого становища. Однак він буде тільки вправним, доволі тямущим політиком, а не видатним державним діячем. Ільза мало не забила мене, як почула це з моїх вуст.

— Я ненавиджу Перрі Міллера! — вигукнула вона. — Та ще дужче я ненавиджу всякий снобізм. А ти є снобкою, Еміліє Стар. Тобі здається, оскільки Перрі не походить з Місячного Серпа, то вже неспроможний стати значною, великою людиною. От коли б він був одним зі святих Мурреїв, — його можливості, на твою думку, були б достоту необмеженими!

Мені не сподобалася Ільзина мова — я звела голову вище і проказала:

— Ти ж не будеш заперечувати, що є певна різниця між Мурреями та тіткою Томасою?

Розділ 17

Рідні душі

Було пів на десяту вечора. Емілі, зітхнувши, сказала собі, що час лягати спати. О пів на дев’яту вона повернулася від Аліси Кеннеді, де подруги все пообіддя займалися вишиванням. Відтак дістала дозвіл од тітки Рут ще годину готувати уроки. Тітка Рут подивилася на неї з підозрою, але дозволити — дозволила, з численними порадами і вказівками щодо свічок та сірників. Емілі напружено вчила уроки впродовж сорока п’яти хвилин, але п’ятнадцять останніх хвилин писала вірша, який вимагав ще поправок і вдосконалення, попри те, Емілі, сумлінна й чесна, згорнула зошит і веліла собі йти спати, згідно з обіцянкою, даною тітці.

В ту ж мить вона пригадала, що залишила свій портфелик разом із «книгою Джиммі» не де-небудь, а в їдальні. Досі такого з нею не траплялося. І не могло трапитись! Тітка Рут не повинна була заглядати в «книгу», що містила її характеристику — не цілком позитивну. А що тітка вранці підводилася з ліжка раніше, як вона, то небезпека була величезною.