Читать «Метаморфози. 10 українських поетів останніх 10 років» онлайн - страница 7

Маріанна Кіяновська

До ер

Маріанна Кіяновська (народилася 1973 р. в Жовкві) – письменник, перекладач зі слов’янських мов. Автор семи поетичних збірок («Інкарнація», 1997; «Вінки сонетів», 1999; «Міфотворення», 2000; «Кохання і війна» (у співавторстві з Мар’яною Савкою), 2002; «Книга Адама», 2004; «Звичайна мова», 2005; «Дещо щоденне», 2008), книги оповідань («Стежка вздовж ріки», 2008), низки есе тощо. Закінчила філологічний факультет Львівського національного університету ім. І. Франка.

Перекладає Б. Лесьмяна, Ю. Тувіма, Л. Стаффа, Е. Ткачишина– Дицького, Т. Шаламуна, інших поетів. Живе і працює у Львові.

* * *

Якщо коротко, знову осінь, а ти десь там. В канделябрах дерев згорають прижовклі свічі. Я не можу без тебе – говорю твоїм листам, Це занадто любов, аж несила дивитись в вічі.

2002

* * *

Мандрівка додому. Повернення в блудне тепло — І неназивання речей, що старіли з батьками. Тут протяг хизується вмінням пробачити зло Одним лише пострілом в око віконної рами. Тут втрачено рай і дощенту змарновано дим, Бо ти тут не ворог, а син, що крадеться, мов злодій. І сад, мов каліка, відштовхує ліктем худим Тебе і твої непташині уривки мелодій, Півправди історій, розказаних просто з розмов, Розхристані титри – і врешті шматки божевілля… …А потім нарешті сміттяр і сусід-птахолов Твої мимовільні сліди на деревах забілять.

2002

* * *

Львів – стоколісний ліс. А ти – прозорий звір. Вечірньої пори вступивши в срібло броду, Прикинься солов’єм і тишу перевір, Зійди з гори відлунь – і випий мертву воду. Хай тінню зацвіте тройзілля у яру, На світлій голизні – як голос на папері. Лиш не полюй мене, якщо я перша вмру: Я теж плачу ціну за привідкриті двері.

2002