Читать «Метаморфози. 10 українських поетів останніх 10 років» онлайн - страница 45
Сергей Викторович Жадан
* * *
У десятку!
З усіма поетами і поетесами антології «Метаморфози» в різний час і за різних обставин я познайомився у Львові.
Андрій подзвонив мені на мій домашній телефон, і за годину ми вже смакували каву в Італійському дворику на площі Ринок.
Сергій виник перед моїми очима за столиком відомої колись забігайлівки «Домашня кухня», де, крім напівфабрикатів, можна було придбати дешевого – але живого! – розливного львівського пива. І ми синхронно підняли пінні кухлі за знайомство.
Маріанна відвідувала мій лекційний курс в університеті ім. І. Франка, а згодом я навіть керував її дипломною роботою, в якій вона досліджувала «Рекреації» Андруховича.
Олега я чув і бачив на поетичному вечорі у театрі «Воскресіння» під час одного з львівських форумів книговидавців, і це також можна вважати знайомством.
Галина теж відвідувала мій лекційний курс, хоч і на рік пізніше від Маріанни, та все ж таки разом із Маріанною, бо Маріанна скористалася правом піти в академвідпустку і тому прослухала мій курс двічі.
Дмитро підійшов до мене в конференц-залі Палацу мистецтв перед презентацією серії книжок «Зона Овідія», авторами якої ми виявилися, і процитував один з моїх давніх віршів (власне, кілька рядків з того вірша). Не критимуся – мені це полестило.
Богдана вела у театрі «Воскресіння» презентацію українсько-білоруської антології «Зв’язокрозрив» і запросила мене до виступу.
Зі Світланою під час ще якогось форуму книговидавців мене познайомив Ірванець, та я не певен, чи вона про це пам’ятає.
Мар’яна теж прослухала мій лекційний курс зі своєю однокурсницею Маріанною, та без Галини.
Остап в актовому залі університету, де він тепер викладає на кафедрі славістики, дав мені роздруківки своїх ранніх віршів, на яких не було ні імені, ні прізвища юного поета. Це сталося після презентацій альманаху «Пси святого Юра», тобто у квітні 1997 року. Вірші мені сподобалися, та я не знав, як про це сповістити автора.
Чи означає така топонімічна стабільність, що всі поетичні дороги ведуть до Львова? Можливо. Та звісно ж, були потім зустрічі і в Харкові, і в Києві, і в інших містах.
Сергій як упорядник «Метаморфоз» вибрав саме таку «харківсько-київсько-львівську» дугу. За роки, що пройшли з моментів знайомств, сталося багато перетворень. Та кордони України, на щастя, не змінилися, і відстань між центрами її міст залишилася та сама. З поетами і поетесами відбувалися певні переміщення, починаючи з місць народжень авторів (див. розділ «Про авторів»). Сучасні українські поети подорожують, змінюють міста проживання, а деколи навіть і країни. Сергієва десятка – це ті, хто подорожуючи повертаються. Право упорядника – упорядковувати антологійний простір на свій розсуд, і я не маю тут жодних застережень. Сергій зупинився на числі 10. П’ять українських поетів і п’ять українських поетес першого десятиліття третього тисячоліття. Більшість з них дебютували ще в останньому десятилітті другого тисячоліття. Отже, перекинуто міст. Хтось має інші пропозиції? Чому б і ні? Пропозиції варто втілювати, якщо вони того варті.
