Читать «Федько у пошуках чупакабри» онлайн - страница 43

На галявину вийшли двоє. Один із них виявився лисуватим коротуном з кругленьким черевцем, яке нависало над поясом потертих джинсів, щільно обтягнуте футболкою з написом «В пиві — сила, у воді — мікроби!». Другий, натомість, був високим і дуже худим, чим нагадував Чахлика Невмирущого. Військова камуфляжна уніформа висіла на ньому, як на опудалі, в руці він тримав штикову лопату, що поблискувала на сонці.

— Чорні археологи! — шепнув Сашкові Професор. — Вони шукають історичні цінності й продають їх наліво!

Друзі, затамувавши дух, спостерігали, що ж буде далі.

— Зіня! Ти металошукач з машини взяв? — спитав Чахлик, повертаючи до беріз. — Це десь тут! Точняк! Я всі документи в архіві перелопатив!

— А оце що, по-твоєму!? я спитав товстун, демонструючи щось замотане у старий мішок. — Сховав, бо якби міліція зупинила на дорозі, то мали б проблеми!

— Вовка боятися — в ліс не ходити! — легковажно кинув худий. — Ну, розгортай! Швиденько відкопаємо — і на теплі моря!

— Не кажи гоп!.. Хтозна, чи все правильно вирахували, — Зіня явно не поділяв оптимізму товариша. Він узявся неквапом розмотувати цупку тканину.

— М-м-м-м-м! — несподівано застогнав Фотошоп.

«Чорні археологи» застигли на місці. Мішок упав на землю. В руках у товстуна залишився якийсь невідомий хлопцям прилад.

— Металошукач, напевне! — припустив Біленький — А от йог не в тему очухався!

— Пи-и-ити! — жалібно простогнав Фотошоп.

— Ти хто такий!? — нахилився над ним Чахлик. — Що тут робиш?

— Я тут копав… — почав було рудий «індієць», але договорити він не встиг. Його слова подіяли на пузаня Зіню, як червона шмата на сердитого бика.

— Копав, кажеш! — погрозливо нахилився він над Фотошопом. — Зараз і ми тебе тут прикопаємо! З конкурентами у нас розмова коротка!

Зіня кивнув Чахлику. Той вмить витягнув пасок зі штанів та зв’язав руки й ноги Фотошопа хитрим вузлом. Йог зі здивуванням і жахом дивився на нападників.

— Полеж трохи, а тоді розберемось! — Чахлик відтягнув «індійця» ближче до кущів. Потім на мить задумався, вийняв із кишені брудного носовичка і запхав його Фотошопові до рота.

— М-м-м-м! — завертів головою йог.

— Ти не бушуй! — присів біля нього Чахлик. — А то зараз!.. — невідомо звідки в його руці опинився великий ніж. Клацнуло викидне лезо. — Нам свідки не потрібні!

Фотошоп замовк і тільки приголомшено витріщався на кривдника.

«Чорні археологи» відійшли від бранця і взялися налаштовувати свій апарат. Час від часу в ньому щось попискувало, і Чахлик картав Зіню за те, що той тягне час, а вже можна було з золотом і до румунського кордону доїхати! Зіня не лишався в боргу й відповідав словами, які аж ніяк не личили археологу, хай навіть і чорному.

— Що робити будемо? — прошепотів Біленький Професору. — Треба виручати якось! — кивнув він на зв’язаного.

— Та треба! Тільки би щось путнє придумати, а то пов’яжуть і поскладають у рядок! Це в кращому разі. А в гіршому..; — він замовк і різко провів великим пальцем собі по шиї.

— Капець! — прошепотів Павлуша, який зачаївся біля них. — Вони ж нашого Фотошопа змелють на фарш і рибам згодують! Оно які пики бандитські!