Читать «Федько у пошуках чупакабри» онлайн - страница 46

— А-о-о-о! — замахав руками малий Барабаш, показуючи на скарбошукачів, які зникали у лісовій гущавині.

— Та хай тікають! — спокійно мовив дід. й Там десь твій татко вас шукає — ми з ним разом пішли, тільки різними дорогами! Якщо йому до рук попадуться — то вже не вирвуться! — Ілько дістав із кишені своїх фірмових шортів мобільний телефон, потицяв у кнопки і сказав кілька слів. — От і оформили! — радісно потер руки. — Дивіться, вони якусь трубу свою тут кинули! — тицьнув він пальцем у металошукач.

— А золото!? — вирвалось одночасно у Біленького та Професора.

— Яке золото!? — хитро примружився Ілько. — Колись тут справді було золото, але років із вісім тому його відкопали. Я ж тобі розповідав, а позаторік показував монети в музеї, коли ми до Києва їздили! — кивнув він Павлуші. Якби волосся вміло червоніти, то шевелюра у Павла Віталійовича зробилася б буряковою! Він пригадав і похід у музей, і дідові оповідки. Йому було страшенно соромно перед друзями — ще б пак, так лажонутися!

— А ті монети, що ми знайшли!? — запитав Сашко.

— Які? — глипнув на нього старий. Біленький витягнув сап’яновий мішечок. На долоню лягло кілька блискучих круглячків.

— Оце-о, — взяв Ілько той, на якому був зображений дядько з молотком, — це я колись бавився! Я ж ковалем був у молодості! — гордо випнув він груди. — От і кував собі монетки! Тоді значків не було! Дарував їх дівчатам на сувеніри, а як твою бабусю зустрів, так і закинув їх до шопи! — дідо смішно поворушив вусами.

— А літери «І» та «В» що означають!? — усе ще не розумів Сашко.

— Так то я і є — Ілько Вулик! — коротко пояснив дід.

— Тьху, нехай мене ряба курка поцілує! От дірява голова! — вражено вимовив Павлуша. — Я і забув, що ти в нас не Барабаш! — Очі його округлилися так, що він став схожим на банькатого марсіанина.

Всі дружно розсміялись. Реготнув зі своєї схованки і «хамелеон» Федько, а Маркіз весело загавкав і висолопив язика.

— Тобто немає тут ніяких скарбів?! — розчаровано перепитав Професор. — Дарма ми переполоху наробили!

— Хтозна, що воно тут є! — загадково промовив Ілько, а тоді додав: — Ходімо! А то зараз нам Танька покаже, як ковінька загинається!

Він узяв Павлушу за руку і попрямував у бік села. За ним почимчикували всі решта разом із йогом Фотошопом.

— Дивися, що я прихопив! — потягнув Петрика за одяг Біленький. У руках він тримав залишений археологами-невдахами металошукач. Сашко весело усміхнувся.

У кишені зігрівала руку ще одна срібна монета, яка вже ніяк не могла бути дідовою вигадкою. Поруч чимчикувала чудова, дружна команда, у блакитному небі яскраво сяяло сонце, а попереду чекали ще два місяці найкращих у світі канікул!

Примечания

1

Доса — рисова перепічка, ідлі — пельмені з начинкою з маринадів, самба — сочевиця з карі; індійські страви.