Читать «Федько у пошуках чупакабри» онлайн - страница 10

— Я ж казав! — схвильовано підскакував малий. — Осьо воно лізло, осьо воно зачепилося і шерсть залишило!

— «Осьо воно!» — передражнив Павлушу Біленький, але хлопчик, який звичайно ображався, коли старший брат його виправляв, цього разу навіть не звернув уваги на кпини. Та й хіба він винен, що в селі всі так говорять!?

Маркіз понюхав шерсть, чхнув і потрусив головою.

— Дійсно. Запах якийсь дивний, ні на що не схожий! — з виглядом експерта-нюхальника промовив пес. Хоча, якщо чесно, його нюх гостротою не вирізнявся.

— А я знав, я знав, що то Чупакабра! — радів Павлуша. — Хто ще міг таке наробити?

— Ану, не лізь поперед батька!.. — Сашко відтрутив малого, забравши у нього збільшувальне скло, взяв одну волосину і став пильно її розглядати. Відтак розвернувся, різким рухом висмикнув жмут шерсті з хвоста Маркіза і, анітрохи не зважаючи на волання ображеного пса, став порівнювати отримані зразки.

— Ні, це не собака! — авторитетно заявив Біленький, запхав лупу до кишені та витер і руки об штани. — Ну що? — повернувся він до друзів. — Будемо ловити?

— А може, ну її, ту Чупакабру? — обережно запропонував Професор. — Ліпше підемо і скупатися, рибки половимо!

— Друже! Я не впізнаю Вас! — вражено поглянув на товариша Сашко. — Звідки така нехіть до пригод!? Ти лишень подумай своєю професорською макітрою: якщо спіймаємо цього звіра, то вже завтра будемо купатися на Гаваях, а не в сільській річця. Вище і носа!

— Та це я так! — потупив очі Петрик, якому теж захотілося на Гаваї. — Ну, зловимо — а що тоді?

— О! Це вже конструктив! — Біленький ляснув друга по плечі. — Але не треба квапитись. Спочатку зловимо, а потім щось придумаємо!

Друзі розсілися прямо на місці нічної пригоди й заходились обговорювати операцію «Скелет у шафі». Відкинувши ідеї малого Барабаню про те, «щоб чимось тяжким тій Чупакабрі врізати і замотати у простирадло» або «облити водою і, поки воно буде думати, звідкіля той дощ у безхмарну ніч, таки врізати і замотати у простирадло» як неприйнятні (тітка подертого чи закаляного землею простирадла ніколи не вибачить!), хлопці зупинилися на давньому, перевіреному часом методі ловлі будь-яких чудовиськ — за допомогою великої ями, закритої зверху гілками та замаскованої травою.

Залишилося тільки придумати, як зладнати пастку, не привертаючи уваги дорослих. Проблема вирішилась сама собою, коли Павлуша сказав, що мама по обіді буде на городі, тато — на роботі, а дід у цей час завжди солодко хропе на матраці під розлогою грушею і його не розбудиш, хоч із рушниці стріляй. Він же, Павлуша, зголосився роздобути лопати та ще сокиру — щоб повернути на місце дірку в паркані, а також потягнути ключ від курника — щоб добре роздивитися все зсередини.

Задоволені нарадою, хлопці пішли допомагати тітці Тані по господарству, щоб заробити собі відпочинок після обіду та використати його за призначенням — на копання пастки.