Читать «100 чарівних казок світу» онлайн - страница 290

Пообідав хлопець, а піп знову на роботу жене. Хлопець попові до ладу пояснює:

– Хто ж після обіду працює? Вже таке давнє правило заведено – такий звичай: після обіду – відпочивати.

Ліг хлопець і до вечора проспав. Піп його будить:

– Хоч тепер піди попрацюй!

– Проти ночі? Подивись: люди добрі вечерять сідають та спати лягають. Те й мені треба.

Хлопець поїв, до ранку хропів. А вранці наївся, пішов у поле, там спав до полудня. Прийшов, пообідав і знову в поле спати. Спав до вечора і підвечірок проспав. До вечері прийшов, наївся. Піп і каже:

– Хлопче, що ти сьогодні нічого не зробив?

– Ох, попе, подивився я на роботу: і завтра її не переробити, і післязавтра не переробити, а сьогодні й братися не варто.

Піп розсердився, хлопця проганяє:

– Мені такого робітника не треба. Забирайся від мене геть!

– Ні, попе, я хоч і задешево найнявся, та гроші взяв наперед за місяць і житиму в тебе. Коли дуже поженеш, я, мабуть, піду. Якщо хліби даси днів на десять.

Як піп робітницю наймав

Тобі, дівко, життя у мене буде легке, – не так працювати, як відпочивати будеш!

Вранці встанеш, ну, як належить, – удосвіта. Хату вимиєш, двір прибереш, корів подоїш, на пасовище випустиш, у хліву прибереш і спи-відпочивай!

Сніданок зготуєш, самовар зігрієш, нас з паніматкою сніданком нагодуєш – спи-відпочивай!

У полі поробиш, чи на городі пополеш, коли взимку – по дрова чи по сіно з'їздиш і спи-відпочивай!

Обід звариш, пирогів напечеш: ми з паніматкою обідати сядемо, а ти – спи-відпочивай!

Після обіду посуд вимиєш, хату прибереш і спи-відпочивай!

Коли час підходящий, – у ліс по ягоду, по гриби сходиш, чи паніматка в місто посилає, так збігаєш. До міста – близенько, і восьми верст не буде, а потім спи-відпочивай!

З міста прибіжиш, самовар поставиш. Ми з паніматкою чай будемо пити, а ти спи-відпочивай!

Увечері корів зустрінеш, подоїш, попоїш, корму даси і спи-відпочивай!

Вечерю звариш, ми з паніматкою з'їмо, а ти спи-відпочивай!

Води наносиш, дров наколеш, – це на завтра, і спи-відпочивай!

Ліжка постелиш, нас з паніматкою спати покладеш. А ти, дівко, цілісінький день проспиш-провідпочиваєш – куди ще й ніч спатимеш?

Вночі попрядеш, потчеш, повишиваєш, пошиєш і знову спи-відпочивай!

Ну, під ранок білизну попереш, яку треба – поштопаєш та зашиєш і спи-відпочивай!

Та не задарма ж, дівко. Гроші платити буду. Щороку по карбованцю! Сама подумай. Сто років – сто карбованців. Багатійкою станеш!

Аветик Ісагакян

До сонця

Давним-давно у підворітті багатого будинку жив хлопчик-сирота. У лахмітті, спираючись на стіну, він просив Христа ради у перехожих.

Весна ще тільки увіходила в свої права, а гірські схили вже потопали в зелені, і привітне весняне сонце зігрівало все навколо теплом.

Перехожі йшли своїм шляхом, уникаючи погляду маленького жебрака.

Та ось сонце порівнялося з вершиною смарагдової гори, здійнявся вологий вітер і безпритульного хлопчика почало морозити.

– О, ясне сонечко, лише ти з добрості своєї зігрівало мене, чому ти покидаєш мене в морозному сутінку? Немає в мене ні матері, ані стріхи над головою. Біля чийого порога мені нещасному шукати притулку? Повернися по мене, сонечко!..