Читать «Ангели помсти» онлайн - страница 132

– Ну і шо? – спитав він.

– Там валом наркоти. Нємєряно, – сказав пан Хачос.

І вони вийшли в осінь, озброївшись хустками і пластмасовими шмалерами. Пан Хачос і пан Рафа шукали недовго. «Швидку допомогу» вони надибали на стоянці біля крихітної продуктової лавки. Водій курив, а лікар і санітар розминалися чверткою розбавленого спирту. Поруч лежав задубілий труп Боба. Пан Хачос і пан Рафа постукали у двері й відразу виставили свої пластмасові пукавки.

– Писками в підлогу, – сказали в один тремтячий голос, що віддавав дикими вібраціями, від чого став незрозумілим і загрозливим, як ніколи. Лікар із санітаром перезирнулися.

– Блядь, – сказав один і ковтнув з мензурки спирт. Це не здивувало і не розлютило пана Хачоса і пана Рафу. Вони, швидше, збентежилися. Потім переляк перейшов у стадію паніки.

– Блядь, сука, мордою в підлогу, замочу всіх!!! – заверещав істерично пан Рафа, потрясаючи пластмасовою приправою.

Санітар з віспуватим обличчям, одним більмовим оком, інше мало невизначений алкогольний колір, спокійно потягнувся за мензуркою, надумавши перед кінцем хлебнути спирту, але вийшла зовсім інша реакція. Лікар подумав про інше і хвицнув ногою у писок пана Рафу, а пана Хачоса миттєвою реакцією посадив на сраку санітар. Він нагнувся і хотів узяти пукавку, але пан Рафа вивернувся і вставив в око лікарю ствол. Так пан Хачос і пан Рафа здобули піррову перемогу.

– Наркоту, – виговорив насилу пан Хачос, тому що його рот був повний крові.

– Яка в хєра наркота? – загудів санітар, але отримав по писку.

Водій запитав:

– Що там у біса коїться?

– Це нальот!!! – заверещав пан Рафа.

– Ага, – сказав водій і натиснув на газ. Пан Рафа і пан Хачос вилетіли з фургона «швидкої», що переляканим білим слимаком запетляла осінніми вулицями, потім знесла кілька лавок, затим проскочила навиліт пивні розкидні, з зеленими парасольками реклами оболонського пива і, нарешті, впилялась у стіну будинку. Водій помер одразу, а лікар із санітаром відбулися кількома синцями. Так Боба переклали в іншу машину, разом з його колишнім хароном, а поруч поклали ще одне тіло, Тані Рудківської. І вони рушили з елітним водієм в елітну трупарню. Таню підібрали за кілька хвилин, і при дівчині не було ніяких документів, але одностайно було вирішено, що вона мешкає десь поруч, тому обов’язково треба везти її у рідну трупарню.

Про деякі речі ти лише здогадуєшся, але справжня відповідь лежить у тисячах квадратних кілометрів від вашого народження і проявів вашої убогої чи багатої фантазії. Не інакше як це зрозумів Боб, коли відчув, що не може чинити опору: утримувати дихання, утримувати серце, утримувати кров. Узагалі бути трупом, а не вдавати його. Ще півгодини – і він перетворився би як не на покійника, то на дебіла із заслиненими губами, це точно. Але відтоді, коли його завантажили і за п’ять хвилин доправили до трупарні, він очуняв у місцевій приймальні і зрозумів, що таке життя, пізнавши повну самоту смерті. Він відійшов за кілька хвилин, уже тоді, коли їх роздягали і лікарі-прозектори байдуже дивилися на три трупи. Тетяна лежала поруч, і він, опритомнівши, відчув від неї тепло. Боб зрозумів чи йому щось сказало, що та гола красива дівчина, з рівним отвором у голові, жива. Він сів, нічим не здивувавши двох працівників порожньої трупарні. Вони тільки перезирнулися.