Читать «Ангели помсти» онлайн - страница 127

Ночував він на Льва Толстого, там, де будинки утворювали глибокий колодязь двору. На горищі, запилюженому, з прогнутими сволоками, заваленому мотлохом, переважно книжковим, він звив собі кубло. Довгими ночами перечитував книгу «Походження людини» і намагався розібратися у ситуації. Дар, який він несподівано відкрив, часто не слухався його, тому сам Боб був некерованим і безбашенним. Але тому, що дар був основним джерелом його прибутків, ситуація змушувала Боба ставитися до цього не так безпечно. Це у прямому сенсі було його життям. А про таке варто задуматися. Велике місто паралізує фальшивою удачею; за усім цим ідуть одноманітні сірі дні, підсвічені, як неоном реклам, великими брехливими обіцянками. Нічого більше. Це Боб зрозумів відразу. Чистісінький випадок звів Боба зі старим відставним клоуном Руді Фальцбіндером. Старий, з червоним, геть голомозим міцним черепом, масивним носом, крутим розворотом плечей, нагадував більше відставного боксера середньої ваги. Старий Руді був, що називається, сіллю землі цього міста. Він говорив повільно, вимовляючи кожне слово так, наче мова ця була одним із добрих його знайомих, але не надто близьких. У розмовах Руді нікого не переконував. Саме тому його слова завжди переконували. Руді любив кубинський ром і кубинські сигарети «ля Ісла», яких нині вдень зі свічкою не знайдеш. У Руді стояло кілька ящиків таких цигарок, з солодким папером. Старий якось спокійно говорив, що раніше йому надсилав їх сам Фідель Кастро. На честь Фіделя Руді у знайомого художника замовив велетенський графічний портрет, і відтепер він висів на самому почесному місці разом з портретом Спінози. Спінозу Боб спочатку сприйняв за родича Руді, ну, а коменданте барбудос упізнав одразу.