Читать «Ангели помсти» онлайн - страница 125

Боб зійшов на сірі плити київського вокзалу з рюкзаком на плечі, в якому лежали сорочка, пара трусів, шорти, цибулина, дві бляшанки кільки і пошарпана книга «Походження людини», автор якої невідомий, тому що обкладинки не було, а назва надряпана хімічним олівцем прямо по тексту. Це єдина книга, яку Боб читав і перечитував. Тому авторитетно вважав, що людині таки не поталанило, коли вона з мавпи видряпалася в люди. Бути пасивним – якраз для нього. Любуючись на біле нагромадження квадратів бетону, сині султани димів з олівців труб, тамуючи тужливе серце, він ясно зрозумів, що таке щастя дороги: це затягнута солодка неприємність, яка ще не почалася, заморожена брехня, що все буде у житті о’кей. А неприємності почалися відразу. Купа забрьоханих циганок накинула на вихрастого хлопця оком. А в цей же час куля, пущена невідомим, прошила наскрізь голову Тетяни і кинула в мутний березневий шарварок обривки її думок. Але всього цього він не знав, і Тетяна для нього значила не більше безголового манекена у вітрині ЦУМу.

Цікавість людині більше зашкодила, ніж допомогла. Принаймні у цьому переконався Боб, приєднавшись до гурту провінційних роззяв. Цигани під відкритим небом влаштували справжнісінький цирк. Предтечі наперсточників, картярських саморобних трюків катал, мара вельмишановних обивателів, цигани досить ловко витягували на прохання глядача відповідну карту. Ставилася відповідна сума. Спочатку роззява вигравав, а потім несподівано щастя успіху, разом з гаманцем, покидало прихильника легкого заробляння грошей. Майже як у житті, подумалося Бобу, який за півгодини перебування на київському залізничному вокзалі відчув себе повноправним столичним джиґою. Підкорюючись невідомому до цього часу поклику, він поставив гроші, тикнув пальцем у карту і виграв. Так кілька разів поспіль. Він бачив метким оком, як крізь віковічну засмагу на обличчях циган проступає білий, ну, трохи зеленавий колір. Ще після кількох виходів, як би факір не викручувався, виграш переходив до Боба. Циган хотів зібрати манаття, але публіка побачила у Бобі свого месника, загорлала, затупцювала. Нарешті циган сказав, що у нього більше немає грошей, і розкланявся. У супроводі гурту, думаючи про те, що у столиці життя зовсім просте, не таке, як йому колись розповідали, Боб посунув до першого-ліпшого супермаркету і згодом вивалив звідти з купою своїх новоявлених прихильників, завалений фруктами і шампанським. Вони влаштувалися відразу за залізничним мостом, неподалік оптового ринку, на траві, розклавши здобич. Саме здобич, так смачно відбивалося у голові Боба. Як годиться, вони пили і закусували, мінялися неіснуючими адресами і телефонами. У пік п’янства Боб став напружено чекати, коли до нього підійдуть і запросять до цирку. Пізніше земля під ногами прогнулась, а чисте слюдяне небо налилося чорним чорнилом. Боб закрутив головою так, як струшують воду з голови, але земля прогиналася в центрі, й він входив і входив у неї. Боб розплющив очі й побачив, що двоє здоровенних циган тримають його попід руки. Визнання коштувало Бобу дорого.