Читать «Фелікс Австрія» онлайн - страница 22
Софія Андрухович
Усе, що залишалось мені робити — тремтячими руками швидко розплести коси, пустити їх вільно додолу. І коли вітер починав бавитись ними і вони пухнасто пестили мої щоки, спину, шию і плечі, тільки тоді я починала заспокоюватись.
Проте часом, геть невидюча, я кидалась кудись вулицею, і так одного разу мало не загинула під возом, яким розвозили нафту з рафінерії братів Габерів — досі пам’ятаю тих кілька гострих ударів, які мовби прошили тіло навиліт, пром’яли наскрізь, роздробили і перемололи все всередині, пам’ятаю, як покотилась до хідника, вся в липкому болоті, лежала в ньому обличчям вниз, розірваною щокою на гострому камені, і не могла ворухнутись.
Тепер згадати про це смішно й соромно. Чому було так заздрити? Ми з Аделею — не подруги, не сестри. Немає такого слова, що могло б описати зв’язок, яким ми зшиті.
Я леліяла у своїх думках малого підступного паразита, плекаючи його з недопустимою ніжністю: сподівалась, що коли Петро довідається про Аделину неплідність, успадковану по матері, знеохочений, відступиться набік, звільнивши для мене трохи більше мого власного місця.
Доктор Анґер розповідав, що Терезі вдалось завагітніти лише дивом, що він сам не знає, як це сталось, тому що шансів не було. Так само не було жодного шансу в Аделі — крім дива, віру в яке звели нанівець доктори Воднецький та Ріхтер, спеціалісти з жіночих недуг. А вони свою справу знають: один вчився у Кракові та Берліні, другий — у Відні. Найновіші методи хімічних і мікроскопічних досліджень підтвердили, що Аделя не може мати дітей.
Я тримала її за руку, змінювала мокру від сліз пошивку, робила компрес із холодного огіркового соку, щоб зняти припухлість обличчя, незважаючи на її протести й відразу, витискала сік із сирого м’яса, приправляла його яєчним жовтком і ложкою окропу та пекла голубів, куплених у Пінкаса Ріттера в будинку міського базару (печені голуби добре відновлюють сили недокровним). Я вже мовчу про обов’язковий у випадках людської слабкості
