Читать «Сто загадок Симфосія. Переклад з латинської, коментарі-есеї Андрія Содомори» онлайн - страница 62

«Головою муру не проб’єш» — прислів'я не для молота. Іноді ж і людина не щадить себе — товче собою, як молотком…

LXXXVII. Pistillus. Товкач

Pistillus

Contero cuncta simul virtutis robore magno; Una mihi cervix, capitum sed forma duorum; Pro pedibus caput est: nam cetera corpore non sunt.

Товкач

Все я у порох зітру — така моя сила важенна. Голови дві — на одній тримаються шиї у мене. А замість ніг — голова, ото — й усе моє тіло.

* * *

У молота — одна голова. Товкач — двоголовий. Між тими двома головами, що поперемінно в роботі, — шия. Як тим товкачем орудує селянин, приготовляючи собі сніданок перед виходом у поле, — знову ж таки Вергілій у своїй поемі «Сніданок» (цей твір, згадаймо ще раз, високо цінував Іван Франко): «Лівою — ще фартуха на кошлатих грудях зап’явши, / В праву бере товкача; зубці часнику, що із гострим / Духом, він тре, а тоді, коли сік він пустив, — усе інше […] / Діло близьке до кінця. Товкач не з трудом, як раніше, — / А веселіше по колу іде, послушний правиці…»

Полемос, бог війни, в комедії Арістофана «Мир» товкачем у ступі товче грецькі міста-поліси. А Плутос, бог багатства, в елегіях Теогніда перемішує у казані роди: знатні — з незнатними: на зорі світової товкотнечі й мішанини…

LXXXVIII. Strigilis aenea. Скребниця

Strigilis aenea

Cuprea curva capax, alienis humida guttis, Luminibus falsis auri mentita colorem, Dedita sudori, modico subcumbo labori.

Скребниця

Вигнута мідь беручка, не своєю вологістю вогка, Блиском оманним себе видаю за золото щире; Праця моя — пітна, хоч не надто у ній я труджуся.

* * *

Подібно як з покритої воском дощечки пласким кінцем стилоса витирали непотрібні записи, так із тіла спеціальною скребницею (переважно після змагань, у лазнях) зішкрябували змішаний з потом пісок, олію чи іншу мазь, якою змащували тіло; потім купалися, опісля знов змащували тіло оливою. Була це пласка вигнута паличка, виготовлена з бронзи, срібла, слонової кості чи з іншого матеріалу; ручка здебільшого була оздобною (наприклад, у вигляді жіночої чи чоловічої фігурки). Відома статуя роботи знаменитого грецького скульптора Лісіппа (IV ст. до P. X.) представляє юнака, який, власне, орудує такою скребницею; статую так і називають: apoxyomenos — той, хто зшкрябує з себе пісок.

Скребнички використовувались також у жіночому туалеті для зчищення з обличчя різних мазей та помад; така скребничка, певно ж, була дещо делікатніша, аніж звичайна (для «грубошкірих»), якій давали епітети: залізна, мідна, тверда, жорстка, зубчаста (fferrea, aerea, dura, rigida, dentata). Кого неприємно вражав доторк скребниці (серед таких, кажуть, був Август), ті користувались губкою…

LXXXIX. Balneum. Лазня

Balneum

Per totas aedes innoxius introit ignis; Est calor in medio magnus, quem nemo veretur; Non est nuda domus, sed nudus convenit hospes.