Читать «Шукачі скарбів» онлайн
Андрій Кокотюха
Андрій Кокотюха
ШУКАЧІ СКАРБІВ
— У нашому світі є детективні історії, історії в жанрі «саспенс», науково-фантастичні історії... історії, що наводять страху... вестерни... казки... Розумієш?
— Так, — відповів Роланд. — Отже, люди у вашому світі в кожен конкретний момент хочуть слухати лише одну історію? Лише одного типу?
— Мабуть, що так, — відповіла йому Сюзанна.
— А хто-небудь у вас їсть м'ясо, тушковане з овочами?
— Думаю, трапляється, — відповів Едді. — Але коли доходить до розваг, ми надаємо перевагу чомусь одному, і не змішуємо м'ясо з картоплею.
Стівен Кінг «Вовки Кальї»
— Я не переслідую жодної благородної мети. Мені просто потрібно багато грошей.
Фраза терориста з фільму «Швидкість»
Сьогодні
УКРАЇНА, 2004 рік
1
Троє хлопчаків років по сім та дівчинка років шести у джинсовому комбінезончику, вже брудному на колінах, обступили русявого хлопця, з вигляду наймолодшого в гурті. Він присів навпочіпки біля краю клумби і зосереджено довбав розпушену вчора двірничкою землю синьою пластмасовою лопаткою. Коли разом із землею викопувався рожевий дощовий черв’як, русявий хапав його пальцями і акуратно викладав на асфальт. Таким чином він уже викопав четвертого черв’яка. Вони не хотіли лежати спокійно, лізли назад, і русявий терпляче відсував їх подалі від землі.
У бік дітвори час від часу позирала не стара ще жінка. Вона примостилася біля під’їзду на лавці з журналом «Добрые советы» в руках. Хлопчик, що порпався в клумбі, був її онуком, але поки він спокійно грається в межах тихого двору на київській околиці, бабця за нього спокійна.
Окрім неї, за дітьми уважно стежив молодик у джинсовій куртці, накинутій на білу футболку з написом «І love sex» у лівому верхньому куті, просто навпроти того місця, де знаходиться серце. Присівши на лавці за кілька метрів од дитячого гурту, він мав можливість чути, про що дітвора говорить між собою.
— Бачиш, Ярику,
— Ніхто не хоче жити в землі, — уперто вів своє Ярик, не озираючись на неї. — Тебе б закопати в землю, як цього
— Їм краще в землі, малий, — втрутився один із хлопчиків. — Це так у школі нам казали.
— А мій тато викопує черв’яка, коли йде ловити рибу, — вихопився другий хлопчик.
— Твій тато не вміє ловити рибу, — буркнув третій. — Мій уміє. Ми кожен день їмо рибу.
— Черв’яки — це
— Нікому не добре жити в землі, — Ярик копнув ще раз, розгріб грудочки землі пальцями. — Бабця казала, що нашого діда закопали в землю, і там його їдять
Хлопчик, якому закинули, що його батько поганий рибалка, раптом повернувся до свого кривдника і несильно штовхнув його в плече.
— Ти чого?
— Нічого. Ось нагодую черв’яками, як рибу, і почеплю на гачок. Аби-сь знав.