Читать «У них щось негаразд з головою у тих росіян...» онлайн - страница 67
Анна-Лєна Лаурен
Тому й нелегка справа вирішити для себе, як нам сприймати Росію. З одного боку, не хочеться бути культурним расистом, який вважає, ніби лише вибрані народи достойні демократії. З іншого ж, не хочеться бути й сліпим європейцем, упевненим, що наша система є універсальним рішенням для будь-якого суспільства, тож варті жалю ті країни й народи, які не розуміють цього.
Але факт залишається фактом: Росія не така, як ми. І ніколи нами не стане. А спроби збагнути Росію винятково під нашим кутом зору заведуть нас хіба в глухий кут.
Саме це найважче усвідомити багатьом західним спостерігачам. Частково через думку, яка міцно вкоренилася у західних головах, що в 90-ті роки минулого століття Росія обрала демократичний шлях розвитку, а потім від нього відмовилася. Та все ж — і насамперед — через певне роздратування, що росіяни вперто відмовляються сприймати наша цінності. А мали б розуміти, у чому полягає їхнє благо!
Як на мене, західноєвропейська демократія довела, що це найвільніший, найефективніший і найгуманніший спосіб керування суспільством. Демократія генерує благоустрій, динаміку розвитку, виховує особистості, які вчаться покладатися на власні сили. Я щиро б бажала, аби Росія ступила на цей шлях. Я знаю багатьох росіян, які мають таку ж думку, але їх меншість.
Більшість населення Росії не хоче жодної західноєвропейської демократії. Слово «демократія» стало лайливим і найбільше асоціюється з хаотичною епохою правління Єльцина, коли олігархи безкарно розкрадали державну власність, а суспільство було лабільним і непередбачуваним. Нині суспільство єльцинського перехідного періоду усталилось у своєрідній формі
Така перспектива розвитку російського суспільства гідна жалю, та я не можу сказати, що не розумію росіян. Легко говорити про свободу та демократію тим, хто все життя тільки те й робив, що пожинав її плоди. Як іще можуть ставитися до демократії ті, що живуть у суспільстві, де будь-які кардинальні повороти в системі призводять лише до катастроф у житті звичайного люду.
Це зовсім не означає, що, міркуючи так, росіяни мають рацію. Як на мене, вони помиляються. Неймовірно шкода, що народ Росії не хоче відважитися розпочати складний і важкий процес творення демократичного суспільства, суспільства, у якому не всезнаючий президент братиме народ під своє крило, а кожна людина відповідатиме за своє життя. Демократія — це багатопартійна система, де різні політичні сили змагаються за владу, але водночас опановують непросте мистецтво компромісу. Саме цієї якості завжди бракувало російському суспільству, а нездатність знаходити щонайменший спільний знаменник і компроміс у рішеннях, які всім принесуть користь, завжди буде їхнім бичем.
Демократія — це процес, а не готовий пакет рішень. Однак саме так трактують її в Росії — готове рішення, апробоване в 1990-х роках лише для того, щоб зробити висновок: таке не для нас.
