Читать «У них щось негаразд з головою у тих росіян...» онлайн - страница 66

Це моя доморощена теорія, без жодного наукового підгрунтя, але я не бачу іншої причини, чому люди, які працюють у сфері обслуговування, часто з таким задоволенням демонструють свою зверхність над клієнтами. Хочуть показати, мовляв, хто тобі сказав, що ти купиш саме цього квитка... А те, що de facto все має відбуватися навпаки, тобто покупець має право на послугу, бо він за неї заплатив, ще не прижилося у свідомості росіян.

У російській історії є багато конкретних прикладів дивовижних ляпів. У сучасній російській мові не існує звичайного способу звертання до жінки, якій за тридцятку. Звертання судариня і баришня, які були в ужитку до революції, звучать доволі старомодно. За радянських часів усіх називали товаришами, але тепер це слово майже зникло. Зате скрізь можна почути звертання дєвушка, однак лише до молодих жінок.

Дехто розв'язує проблему, називаючи жінок середнього віку женщина, звертання, яке багатьом моїм російським подругам, та й мені самій, видається вульгарним. У випадку чоловіків жодних проблем у цьому сенсі не виникає: геть до всіх дорослих осіб чоловічої статі залюбки можна звертатися господін.

Отож Росія старомодна й модерна водночас. Суспільство складається з різних, численних прошарків. Вони часто змішуються і вростають одні в одних так, що зовнішні вияви російської культури й російських норм спілкування можуть видатися незрозумілими.

Та все ж я помітила одну річ. Якщо в Росії виявляють почуття, то їх таки розуміють. Сміх, регіт, прохання, благання, плач або крик — мова, яку росіяни розуміють краще за фінів. Бо вони не такі буквалісти, як ми. Зате в них розвинені емоції та інтуїція.

РОЗДІЛ 15

ПРО ТЕ, ЯК ВСЕ Ж ТАКИ

СПРИЙМАТИ РОСІЮ

Умом Россию не понять,

Аршином общим не измерить:

У ней особенная стать —

В Россию можно только верить.

Фёдор Тютчев

Росіяни люблять похвалятися, яка надзвичайна країна — Росія, не схожа на жодну іншу. Це дратує багатьох іноземців, бо, на їхню думку, така позиція унеможливлює прихід російського суспільства до реальної демократії.

— Росія не є чимось особливим! Чим ви особливіші за Україну? Чому українці можуть мати демократію, а ви — ні? — вигукнула якось під час спільного відрядження колега-журналіст із Швеції.

— Ти робиш властиву європейцям помилку, міряючи Росію західною міркою. Ми — не ви! І ніколи не станемо вами! Ми, уявляєте, навіть не хочемо бути такими, як ви! — відповів їй гнівною тирадою російський оператор нашої компанії Рундрадіо.

Моя шведська колега поставила дуже релевантне запитання. Якщо можливо побудувати (відносно) демократичне суспільство в Україні, чому це має бути неможливим у Росії?

Я не вважаю це неможливим. Усе залежить від самих росіян, чи вони цього хочуть. А я якраз не маю певності, що росіяни прагнуть демократії нашого західноєвропейського зразка. Принаймні самі сумніваються...