Читать «Князь Ігор. Слово о полку Ігоревім» онлайн - страница 291
Володимир Малик
Доволі близька рідня!
Вона підтверджується записом у літопису восени 1184 року: «Володимир прийшов у Путивль до Ігоря, зятя».
Коли б не цей запис, ми ніколи б не дізналися, що Ярославна — дочка Ярослава Осмомисла і рідна сестра Володимира, оскільки в той час було декілька князів, що носили таке ім’я і мали дочок.
Чому Володимир прийшов у Путивль, дізнаємося пізніше. Народився він 1151 року, як і Ігор Святославич. Дитячі та юнацькі роки його минули у сприятливих умовах для навчання. Він отримує блискучу домашню освіту: вивчає мови, в тім числі і класичні — грецьку та латинську, військову справу, історію рідної землі та суміжних країн. Батько Ярослав, як і дід Володимир та прадід Володар, були освіченими людьми, великими книжниками і зібрали багату бібліотеку, якою користувався молодий княжич.
На п’ятнадцятому році батьки одружують його з дочкою чернігівського князя Святослава, котрий згодом стане великим князем київським, та княгині Марії Васильківни — Болеславою. З невідомих причин Болеслава незабаром померла, але, оскільки Володимир ніколи вже ні з ким не вступив у законний шлюб, тесть і теща і далі вважають його своїм зятем, хоча він не був монахом і від коханої жінки-попаді пізніше мав двох синів — Василька та Володимира.
Таким чином, був знайдений ключ до загадки, яку досі ніхто з дослідників не міг розгадати, — чому автор одночасно проявляв доброзичливість до обох двоюрідних братів — Ігоря та Святослава, котрі нерідко ворогували поміж собою. Він був зв’язаний з ними обома родинними зв’язками, а з Ігорем ще й вдячністю за допомогу в скрутну хвилину, про що нижче.
Наступні роки життя княжича Володимира ускладнилися сімейними сварками, що доходили до справжньої війни між батьком та матір’ю.
Династичний шлюб Ярослава Осмомисла з Ольгою Юр’ївною не приніс їм ні палкого кохання, ні сімейного щастя. Ярослав закохався в красуню — бояришню Анастасію (Настаську), дочку галицького боярина Чагра, і прижив з нею сина Олега. Особливої гостроти набули ці незгоди тоді, коли Ярослав привів Настаську на Гору, на т. з. Золотий тік, у княжі хороми, і об’явив Олега своїм спадкоємцем.
На захист матері і своїх законних прав став Володимир.
У критичний момент їм зі своїми однодумцями-боярами довелося тікати і шукати притулку в інших князів, що сиділи на пограниччі з Польщею. Та Ярослав пригрозив тим князям всілякими карами, і вони вирядили від себе втікачів у Польщу, де була замужем за польським князем наймолодша дочка Ольги Юр’ївни.
Через півроку надійшла до них звістка, що галицькі бояри повстали. Настаську спалили посеред Галича на вогнищі, Чагрів перебили, Олега вислали у віддалене місто, а князя Ярослава примусили цілувати хрест, що мирно житиме з княгинею.
Мати з сином повернулися. Та миру не було: Ярослав наполягав, щоб після нього наслідником став Олег. Ольга та Володимир перечили цьому. І знову довелося їм тікати — на цей раз у Білгород на Ірпені, де була замужем старша дочка. Але й сюди долетіли батькові погрози — і втікачі шукають притулку в м. Торцьку на Росі, де князював наймолодший брат матері Михалко. Торцьк і все Поросся в той час були населені половецькими племенами торків та чорних клобуків, що служили київським князям. Тут Володимир познайомився з їхніми звичаями та мовою. От звідки половецький вплив на «Слово».