Читать «Країна Ірредента. Злодії та Апостоли» онлайн - страница 186

Й подумав Данило, що, перш ніж зайнятися опрацюванням фольклорного матеріалу, навідається до архіву: може, йому пощастить розсотати нитку в минуле й допасти до того стану шумеївських родів, коли ще незбагненна ворожнеча не встигла розрубати їхнього кровного зв'язку, й зможе він довести Оленці марність пролитої крові — колись, а теж у купальську ніч на Попі Івані.

На ловця і звір біжить. Данило пробирався крізь натовп до підземного переходу, квапився, як завжди, і в тому поспіху зіткнувся із Іваном Івановичем Шварною, який теж вернувся з гір.

«О, напевно, багато зібрали старих забобонів, що ваша течка так розбухла! — промовив він, вітаючись з Данилом. — Уже до праці?»

«„Праця єдина з недолі нас вирве…“ — спробував пожартувати Данило, проте тут же взяв серйозний тон. — Ви ще у відпустці чи вже виходите на роботу?»

«Моя відпустка хіба що поза Львовом, Даниле. А у Львові — який може бути тут відпочинок?»

«То я зайду до вас, трохи попорпаюсь у старовині».

«Буду радий вам допомогти!»

Данило не відкладав «на потім» — того ж таки дня зайшов у Львівський історичний архів. Шварна в чорному халаті вийшов до нього із фондосховища й утішно розпростер руки, ніби хотів обняти хлопця, — Іван Іванович не знав більшого задоволення, як допомагати зацікавленим у пошуках старовини.

«То яке століття вам потрібне, пане Даниле? З нашої недавньої розмови в Лук'яна Васильовича я зрозумів, що вас, які мене, цікавлять найперші початки опришківського руху… Можу запропонувати збірник кримінальних актів, в яких запротокольовані процеси над опришками з шістнадцятого до дев'ятнадцятого століття. Це так звані „Чорні книги“. Проте у тій навалі документів, а їх з десятки томів, тяжко вам буде зорієнтуватися, а ще й написані вони переважно по-німецьки… Я міг би рекомендувати вам дослідження Августа Бєльовського „Pokucie“ — в цій монографії документи літературно опрацьовані польською мовою, а щонайважливіше, Бєльовський, як симпатик української історії, включав у своє дослідження не тільки протоколи допитів опришків, а й мемуарні записи власників маєтків і замків, і в тих записах інколи вчувається прихильність до хоробрих збойників… Я вам зараз принесу».

«О, як я вам буду вдячний!» — обізвався Данило, приголомшений інформацією Шварни: він подумав, що вельми необачно встряг не в ту, яка йому потрібна, ділянку праці, й це відбере в нього безмір часу. Але відступати не було куди, та й самого долала цікавість: ану ж натрапить на початок родоводу Шумеїв, а чому б і ні, адже ця фамілія давно, видно, розпорошилася в горах, якщо встигла вже й розколотися на ворожі клани…

Шварна поклав перед Данилом товстий фоліант, Данило почав його ліниво гортати, відчутно знеохочуючись перед таким навалом матеріалу, та все ж перегортав сторінка за сторінкою, поки не втрапив на інтригуючий заголовок: «Dziennik hrabiego Kazimierza Cetnera, wlasciciela zamku Pniow». Почав читати і сторопів з подиву — щоденник розпочинався словами: