Читать «Тарас Шевченко. Твори у п"яти томах. Том 2» онлайн - страница 95

І по Дніпру у золотій галері гуляла… — Від Києва до Криму Катерина II їхала Дніпром.

154

Кирило — останній гетьман (1750–1764) України Кирило Розумовський.

155

Тепер, кажуть, в Слободзеї останки збирає Головатий та на Кубань хлопців підмовляє. — Після російсько-турецької війни 1787–1791 рр., в якій колишні запорожці на чолі з А. Головатим відзначилися в ряді боїв, у селі Слободзся на лівому березі Дністра утворено перший кіш Чорноморського козацького війська. Згодом з ініціативи А. Головатого це Чорноморське козацьке військо переселилося на Кубань.

156

Черненко, Федір Іванович — один із знайомих Шевченка ще з 40-х років, інженер, член петербурзької української «Громади». Після повернення із заслання вони знову зустрілися. Очевидно, на згадку про той день поет і присвятив йому вірш.

157

Сестра — Ярина Григорівна Шевченко, за чоловіком — Бойко, рідна сестра поета, молодша на два роки, вірна товаришка його дитячих літ. Доля її, кріпачки та ще й за чоловіком-п’яницею, була дуже тяжка.

158

А я в неволі!.. — Влітку 1859 р. Шевченко знову приїхав на Україну, відвідав своїх рідних та знайомих, мав намір купити ділянку землі, побудувати хату і поселитися поблизу Канева, там, де зараз його могила. Та за доносом поета було заарештовано — він знову опинився в неволі.

159

Вірш написаний 18 серпня 1859 р. в Переяславі, куди Шевченко прибув після закінчення у Києві слідства у зв’язку з його арештом. Це було одразу ж після храмового свята в Переяславському соборі, де Богдан Хмельницький присягав на вірність цареві Олексію Михайловичу. Загальний настрій твору пояснюється кричущими фактами соціального й національного гноблення українського народу царським урядом і поміщицтвом, які поет спостерігав, подорожуючи по містах, селах і поміщицьких маєтках України влітку 1859 р. У своїй палкій ненависті до царизму й кріпосництва Шевченко не міг повністю оцінити прогресивне значення діяльності Богдана Хмельницького, присяга якого цареві мала, на його погляд, лише негативні наслідки.

160

Сіон — гора в Ізраїлі, точніше — в Палестині.

161

Зіновать — рокитник. Можливо, Шевченко називав так дерезу. Тут — у значенні бур’ян.

162

Од п’яного царя-владики! — Шевченко мав тут на увазі Олександра II.

163

Вонми (церк. — слов.) — послухай, прислухайся.

164

Лепта — дрібна монета в стародавній Іудеї.

165

Бурнус — верхній одяг у народів Сходу.

166

Тіверіада — місцевість біля Тіверіадського озера в Галілеї (Палестина).

167

Фавор — гора в Галілеї, над Тіверіадським озером.

168

Куща (церк. — слов.) — шатро, курінь, хата.

169

Равві (староєвр.) — учитель, наставник.